. . . . . . . . . . ЖИВУ І ДИХАЮ ТОБОЮ, СИНУ… . . . . . . .
. .Я дихаю тобою, сину, і живу,
. .Назустріч йду тобі, мандрую,
. .Здається, знов тебе я бачу наяву
. .Світлини дорогі у хаті на стіні –
. .Ти усміхаєшся, а очі –
. .Мов в душу, любий, заглядаєш ти мені
. .І серце вирватися хоче…
. .Аби наговоритися в хвилини ці
. .І до грудей та й притулитись,
. .Тримати ніжно твою руку у руці,
. .В щасливій миті зупинитись…
. .В ГОСПОДНІЙ волі все, синочку дорогий,
. .Земне життя, і вирок долі,
. .Чи вбраний хтось у гарні вчинки, чи нагий,
. В тенетах власної неволі…
. .Моя ти радість й вічний материнський біль,
. .Я вірю, вірю, мій РОМАНЕ,
. .І Царство Боже ми відчуєм звідусіль,
. .Й душа боліти перестане…
. .Іду, вдивляюсь, слухаю я голос твій,
. .О, мамо, мамо! Як здоров”я?
. .В очах твоїх і досі бачу погляд свій,
. .В душі тримаю славослов”я.
. .Живу і дихаю тобою, сину мій,
. .Чекаю та надію маю –
. .В дорозі стрінемось ми праведній, новій
. .У славі ГОСПОДА – до Раю…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . . . . 24 січня, 20 лютого 2023 року.