Така і рідна, і ненависна дорога,
Де тільки чоботи резинові пройдуть…
І повернутися туди не маю змоги…
Та я – не я без неї… Ось і суть.
Такі домашні там калюжі і болючі…
І кожен крок знайомий пам’яті ступлю…
Відкрию я калиточку риплючу
До того квітника, що так люблю…
Такий близький завжди, тепер такий далекий,
Лиш в серці буду ніжно берегти…
І як побачу я колись лелеки,
Буду бігти, бігти -не іти…
Бо так навчив садочок коло хати,
Бо так навчила бабця у селі…
І диво-місце отаке кохати…
Де яблука топтали на землі…
©Ален Ветс
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 15Реєстрація: 18-08-2020
Достижение получено 29.09.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 21.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
