Не зрозуміти біль душі за кольором одежі,   Не вилити жалю рікою тихих сліз…   Цвіло життя і вибігло за вечорові межі,   Лишивши по собі, на згадку кілька слів.   Було життя. В надію-сподівання барвінки сповивали висоту… Зосталося сльози німе зізнання у вічність відпустивши доброту.   Не зупинити біль […]