Хотілось розправити крила,Парити в незвідані далі,Ось наче у долі боржниця,Крутилось життя по спіралі. Немовби у товщі туману,Шукала омріяне щастя,Душа помічала підказку,Та сіра з’являлася фарба. Обсипані попелом крила,Відколи наблизилась зрілість,А кажуть, як сонце світила,Для інших… на дивній орбіті. Тож осінь приходить не марно,Незгоди змиває дощами,Щоб бачити з ніжним світанком,Цвітуть як в […]