Сотні сонць гарячих Моєї Вітчизни загірної, Замріяної як папороть, Сонць, які запалював І гасив наче воскові свічки Весляр мовчазний Харон, Легко Торкаючись води важкої і чорної кінцями пальців десниці (Темна ріка). Легко Забути ім’я – своє і чуже, А потім згадати Знову і знову (як Сонце). А ти думав за […]