«Ось вся поезія ранкова                                     Для тих хто любить прозу є газети»           […]

                      «… Кінь огненний, і дано вершнику його                              взяти мир від землі, і щоб один одного вбивали,                   […]

Коли ми їхали на війну, Тільки сивина скронь Нагадувала про холод зими. Колюча стерня полів Жовтіла золотом стриженої землі – Нашої землі кольорових снів І слів Музики пісні літа. Коли ми їхали на війну Життя здавалося короткою миттю, Чи то листком клена, Чи то колючою голкою ялини. Коли ми їхали […]

                                 «Твій спогад як                                    Ланцюгом прикутий птах…»                       […]

                                «Паяц блукає самотній                                     Під деревом з квітами зірок…»                 […]

                               «…Це означає що зібрали виноград                                      І грона мертвих тіл довкіл лежать…»             […]

                                «Мовляв палають будинки                                    Тому що йдуть з них назавжди…»                 […]

                               «Ти, як земля, з якої здерли скальп –                                  Лик Жаху у байдужості ефіру.»             […]

                                       «… Та кажуть до гір та до скель:                                               […]

                              «Кому журбу довіриш, серце?                                 Ухиляється все більш твій шлях проходить                   […]

Коли б не війна, Небо було б прозорим озером На дні якого блискали б Камінці-зірки, У сплячій прозорості якого Плавали б каченята світла. Коли б не війна, Не знали б, про що явір журиться, Коли спека приносить води жадання, Не бачили б у його листі пальцях Листи потойбіччя. Якби не […]

Сам собі Нагадував отамана Лівобережжя Божевільного1919 року, Коли ненароком зазирав у дзеркало, Щоб пошкрябати обличчя бритвою, Пошерхле від вітру війни. У снах навіть відчувалась важкість шаблі У зашкарублих долонях орача, І тріскотіння коників Цокотіло, як голос скоростріла. У цій несправжній пам’яті Я так само вбивав Сірих зайд-покидьків. 2014

Жарке літо Дарує металеві зерна, Які сіємо в землю свою. Спека Змішує спрагу з жаданням волі, Яке ввібрали ми в свою кров Разом з водою Наших холодних криниць. Ця спека Чи то сонця – Круглого і гарячого як серце, Чи то соняшників, Що проростають із землі гарячої: Перегрітої цього спекотного […]

Люди заліза Нині під сонцем Апокаліпсису Йдуть по своїй землі, Згадуючи дощ, Як благодать неба. Люди заліза: Небо Аустерліца Нині висить над Донецьком. Присмак горілої криці Відчувають люди заліза. Малюємо над спраглим степом Знак нестримний вогню. 2014

Добре, що трава хороша – Лагідна, Добре, що хоч земля м’яка й тепла: Під таку траву і в таку землю І лягти не гріх. Та й земля ця – наша – Вона нам колискою: Будемо спати там Допоки новий час не настане, Нове буття у двері неба Не постукає, Нове […]

                    «Аз есмь вогонь, вдягнений попелом плоті…»                                                                     […]