Осокою й очеретом Луг поріс широкий, Дика м”ята пахне терпко, А ще синьоока Малесенька незабудка На стеблі високім, Її крихітні пелюстки У небо високе Вдивляється літнім ранком, Немов у люстерко, Згори сонце посилає Промінчики теплі,Які бавляться-стрибають, Наче малі діти, Квіти й трави зігрівають. Як тут не радіти? 2023 р.