Листочки, як сльози, Спадають додолу… Прощається вишня З життям до весни, Не вміє, сердешна, Жалітись на долю, Порине самотньо У райдужні сни. Ох, як же далеко Той подих весняний, Той промінь світанку І місячний щем… Спадають тихенько Листочки додолу – Заплакала вишня Осіннім дощем. 11.09.2019
Пейзажна лірика
283 posts
Це не літо тікає – Це ми поспішаємо в осінь, Золотавого янгола тихо відчути крило… Ми втомились від сонця і його піднебесних покосів, Від обжинків буденності, що ніяк не збагачують тло… Ми шукаємо фарби – зовсім інші- на іншій палітрі, Розтираємо нАдрібно цедру чуттів і думок, Щоб невдовзі глінтвейном у […]
Обсипається літо плодами, Відшуміла в степах ковила, Пробирається осінь садами Й теплі ранки в туман сповива. І горить вже яскраво шипшина, На вітрах дозріває горіх, Достигає красуня – ожина, Мов сміється між листям для всіх. Попрощається літо дощами, Поклонившись родючій землі. В павутині замре між кущами Й зникне тихо в […]
Без п’ятнадцяти осінь, а ще хочеться літа. А ще хочеться ніжитись під сонячним світлом. А ще хочеться мріяти, і пісок поміж пальців, Тільки скоро годинник знову осінь покаже. Без п’ятнадцяти осінь, а ще хочеться літа. І душа роздягнена, зовсім-зовсім не одіта. Не вдягається бідна, іще хоче тепла, Але осінь […]
Лоскоче вітер листя винограду, Цілує сонце грона наливні, І вже оса знайшла смачну принаду, Й збирає сік у ці спекотні дні. Складає серпень персики в корзину, В саду достигли яблука на Спас, Засмаглий день лягає на ожину Спочить від втоми в затінку прикрас. Здається наче літо догоряє Без остраху, без […]
Диво дивне – Дивина Жовта квіточка На подвір”ї зацвіла Щастя зірочка, Бджілки-мушки гомонять, Ніби граючись, Джмелик Сонечко обняв Позіхаючи… День новий в святій росі Умивається, Диво дивне – Дивина Усміхається, Переповнює усіх Радість літечка, Диво дивне – у дворі Жовта квіточка. 31.07.2017
Вже ходить серпень по стерні, Настоює на травах ніч. Ключем скрипковим журавлі Вже замикають брами літа… Уже палахкотять жоржини І зорі-айстри у садах… Вже загорілася калина І перший жовтий лист упав… Вже зовсім скоро залуна Мелодія осіння… І розіллється по садах Летючим павутинням… Уже невидимий арфіст Настроює всі струни, Аби […]
Пушистые кроны на солнышке сияли, светлые и красные листы вырастали, кого там ожидают Мавка и Лукаш? Спросить – не отвечают, им деревянными стоять. Большая черепаха плавала в пруду, змеиная головка и панцирь ещё тут, сниматься не желает, может не тот наряд? И быстро вниз ныряет, подальше уплывать. Лишь […]
Згасає день у тихому сіянні і починає бачить сни, де вечір пізній, або ранній, і сни злітатимуться у світи. Вони кружлятимуть над містом, неначе зграя швидкісних птахів і буде сонячно, і ніжно, так день скінчитися хотів. Закінчиться день поступово і клопотів залишить пил, так мерехтливо і чудово засвітить […]
Вуж на стеблах “засмагає,” він сірий весь, відпочиває і смужка жовтенька на шиї, а сам він довгий і красивий. Лежи, вужику, лежи, грій під сонечком боки, не тривожте ви вужів: ясне сонце він зустрів. Жабки тут і там пливуть, себе в рогіз ховають, водомірки – по воді і пливуть сюди […]
Чудны озёра берегами и ветра властвует здесь хит, плывут белесые редкие тучи, над зеленью холмов им ввысь. Катаются на лодках у причала, качались лодки на воде, верба отросшие купает косы, колышет ветерок везде. Летают ласточки, писк слышен где-то высоко у тучи вновь и ласточка полётом пишет погоду у […]
Ой, купала гілля в воді вербиченька, ніби то купалась дівчина миленька, наче мила коси у воді срібловій, чарувала воду, чари будуть нові. Дрібненькі сині квіти і маргаритки гріті сонцем на узбережжі, де стежка пробіжить, біжить собі стежина і оминає чинно берег з очеретами й болітце у кущах. Швидко […]
Розсипані у небі намистечком, де треба, пливуть і запливають, світився білий пух, а сірий них важкенький, пливуть вони легенькі, чи буде із них дощик? Буде усім сюрприз. Над вербами гуляли, над березами гнали в далечину їх свіжі: із гір летять вітри, хоч сонячно надворі, але порив холодний і вітерець […]
Закутавсь ранок в хмару дощову, І день в цей час проснувся неохоче, Пригладе дощ у полі куряву, А вітер ниву миттю залоскоче. Ген перепілка звуки подає, Цвіркун в мінорах тишу колисає, Неначе сонце скарб той дістає, Й тендітний промінь ніжно відпускає. Спустився дощ. Природа ожива, В калюжу горобець без остраху […]
На ноті ДО вчорашньої октави Охрипла ніч, відплакавши своє: Чи то дощі її досхочу напували, Чи то громи знічев’я налякали… Втомилась ніч… Світанок настає… Проріже промінь піднебесну тишу, Торкнеться ніжно пальчиком землі – І день нову симфонію напише, І день усі тривоги заколише, Що ніч несла на темному крилі… До-вершено, […]
То – поле… Тополі Топтали обніжки… Ладнали мантачки Женці-косарі… І літо злітало В небесність без лишку У гулі бджолинім, піснях колосків… Безмежжя Бентежило Маком-блаватом, Немов гаптувало Липневі поля… І в давніх узорах – Той легіт крилатий, І сонячний усміх, І скрип журавля.. І день, Одягнувши зеленого бриля, Ступає тихенько По […]
Перегорнув сторінку партитури, Змахнув рукою травень-диригент. Десь вдалині озвались тихо струни, Акордами озвалися громи. По зелених клавішах саду Вдарять краплі дощу, залуна В надвечір’ї весни увертюра Літніх днів урочиста, ясна. Вдарять краплі дощу на стакато І озветься мелодія-трель. Дощ заграє по клавішах саду, Розіллються пасажі й струмки. Пахне вечір грозою […]
Так хочеться в село, там де світанки, Роса на травах, квіти і джмелі… Де білі накрохмалені фіранки, Де рушником накритий теплий хліб. Там, де поля у маках і волошках, Де в’ється річка між зелених трав… Де у світлиці тиха прохолода І клен зелений в вікна загляда… Де пахне вечір м’ятою […]
День вдихає свіжість вечорову, Відганяє втому і жагу. Приголубить нічку чорноброву, Й зникне в травах втамувать снагу. Вранці прийде з росами рясними, Побреде на луки і в поля, А в прощанні з зорями ясними, Місяцю всміхнеться звіддаля. Зійде сонце – він у сад загляне, Пустить бісик вишніі нашвидку. Полудень із […]
Червневий ранок розсипа Гарячі роси, Шовкові хвилі стиглих трав Лягли в покоси. Стихає пісня цвіркунів Чомусь зарано, Лиш чутно щебетет солов’я – Легке сопрано. Іду у луки на зорі – Вдихаю вільно, Так легко вітер пробіга Й танцює стильно. Гуде на квіточці бджола – Пилок збирає, А перепілка у житах […]
Бывает ярко мир подсвечен, отмечен линиею берегов, будто таким он будет вечно, но изменяется он вновь. Весна пришла и мерно дышит у берегов спокойная волна, как будто бы весна колышет, мир просыпается от сна. Уже щебечут дружно птицы и белых туч на небе лёт, иссиня-ласковое небо, весна ускорила […]
Сияет солнечное небо, цветам во травах расцветать, взрывались почки на деревьях и станут листья вырастать. Белы в лесочке анемоны, под ветром им головками качать, ковром весенним ранним землю в лесу и роще украшать. За миг короткий расцветает цветами, травами земля, над нею – солнечное небо, вдали сверкают купола. […]
Уже малює сонце тіні і так відмітить височінь, заполонили хмари небо, на озеро кидають тінь. Дрібними мерехтить хвилями, дзеркалить тонкі лінії беріз, осик над глинистими берегами, у верб густих багато кіс. Вербиці вже світло-зелені: на них – китиці і листки, хитає вітерець під небом, у воду зронять три […]
В небесной прелести полудня и в колыхании верб на берегу вдруг подарило солнце лучик, играли несколько в кругу. Касается так нежно лучик воды у солнечных у берегов и плавали мальки в ней быстро, и стайками сновали вновь. Будто хотели те согреться не у закрытых лесом берегов, а есть […]
Чудны озёра берегами и свежий ветер прилетит, а тучи серые над нами, но солнца лучик заблестит. Пробъётся он сквозь сонмы тучи всполохом ярким в берега, вдали темнеет, но прозрачна колышется у берегов вода. Блуждает снова в небе лучик, он ищет где бы засветить, и пробивается сквозь тучи, на […]
Травневим променадом бринить від неба і землі, і хмари наче були поруч, як ті небесні кораблі. Оце вони над нами пливли, ішли флотилією в далечінь, наче пітьма земельку вкрила і плавно простягала тінь. Шпиль гострий доторкає хмари, але над світом полетять, а синява укрила небо, рясним дощем їй […]
Стрекозки мелкие витают и водомерки на воде, а сойки бойко прилетают, искали что на высоте? Рыбёшки мелкие уж плыли дружными стайками у берегов, где солнечный бывает берег, рыбьей мелочи так много вновь. Станет щука здесь водиться с полоской вертикальной на боках и очень быстро уплывает, если кто явится […]
Безмежжя гір не осягнути оком і дивну не збагнути таїну, шумить вітрами і дзюрчить потоком, і час закінчує весну. Весна закінчується у Карпатах, десь на вершинах сніг хранить, та лине час і він із нами, і час із нами поспішить. Навколо простяглася вічність, над горизонтом хмарами пливе, тут […]
Небеса бывают бесконечны и реет парусник вдали, и потянулись вереницей тучи, будто большие корабли. Это они вслед за волною всё так же уходили вдаль, не забирай их, парусник, с собою, а только уноси печаль. Вдаль уноси с собою тучи, будто большие корабли, а может где-то в мире лучше? […]
Квітневе довкілля – небесне дозвілля, і хмари у небі пливуть, чи довго їм плисти, а може присісти тополям на плечі і в путь? Куди б не доплисти, та білим намистом у парку дерева цвітуть, препишнії точки, біленькі дзвіночки, дерева-букетики ждуть. Куди їм літати з небесної хати, шукати високі […]