Люблю веселки кольори! Але такою її вперше бачу! Схилилась аж до самої землі! Зросла у полі під дощем неначе! Із паростків зросла, аж до небес! Укрила від безжалісної зливи Хіба нам не дарує світ чудес? Хіба не хоче аби всі були щасливі? То, мабуть, в світі саме у цю […]
Пейзажна лірика
513 posts
Чим пахне ранок сніжної зими? Робустою…гарячою, мов лава (без цукру, саме так смакує кава). Цей аромат тріпочучи крильми по всій квартирі, наче чорна ґава, та не ворожа, а якась ласкава, розрадить в час ранкової пітьми. Як пахне ніжний ранок навесні? Духмяним чаєм… Там ромашка й м’ята, малина. За вікном пташок […]
Перший сніг, як символ чистоти, Первозданності, оновлення, жаги. Він зігріває серце, дарує доброти – Тепліші саме першії сніги. Із ним приходить відчуття дитинства, І мрії, наче, мають більший сенс. Штовхає це до доброчинства Під старенький у програвачі романс. Сніжинки з неба тихо опускаються На землю, де панує тиша й мир. […]
З цеберкою уранці пішла я до криниці, З-за лісу чути гомін біля старої дзвіниці, Набрала у долоні джерельної водиці – Вона така прозора, засяяла на сонці. Метелик біля мене крилами змахнув, У затінку під дубом скотар, мабуть, заснув, У лісі чути трелі молодого солов’я – Душа його співає. Заспіваю […]
Виє, виє, замітає Хурделиця надворі. Зима часу свого не гає, Навіть кіт сховався у коморі. Мете, мете у лісі і на полі, Пташки сховались у дахах. Пізнали всі тяжкої долі, Та від усіх сховалися в снігах. Тріщить, тріщить піч – Палає полум’я багате. Попереду чека холодна ніч, Ні хто […]
Нарешті тиша, спокій, насолода І я одна, і промені з вікна Всміхнувшись, прокидається природа Думок ніяких ні краплиночки нема Ані тривоги, ані смутку, ні печалі, Лиш ранку аромат п’янкий День почався, а що там далі, Дмухнув в обличчя вітерець легкий Ось насолода, геть мерщій , негода Я мрію, вірю, […]
Догоряє літо,догоряє В променях гарячих дотліва, Соком яблунево – виноградним У плодах на гіллі дозріва Догоряє літо в дні серпневі В диханні задушливих ночей, І спадає тихо в безгоміння Вечоровим смутком із очей. Догоряє літо на баштані В ароматній скибці кавуна, І вкрапляє звуки соковиті У пісні маестро – цвіркуна. […]
Вікно відкрила, дихаю озоном і молю Бога світу не змінити, бо в цьому світі жити пречудово, бо знаю я, що значить полюбити. До мене усміхнувся кущ квітковий, а він буяє у рясному цвіті й так легко, чисто, затишно й прозоро, як хочеться обняти і радіти!
. . А СЕРПЕНЬ МАНДРУЄ ПО ЗЕМЛІ . .Ось і Серпень поважно завітав . .З квітами до Липня на гостини. . .Естафету він чемно перейняв, . .Як господар літньої родини. . .І цвітуть, цвітуть квіти у дворі, . .Нам дарують ніжні аромати. . .Любо о […]
Ходило по садочку стигле літо, Грушки солодкі падали до ніг. Та хіба можна літу не радіти? У літа безліч радісних доріг. Одна в дитинство повела безхмарне Босоніж по розгубленій росі, Де чисте небо зоряно-ліхтарне І місяць світить у нічній косі. Друга до юності стелила ніжно трави І малювала сріблом ранок […]
Ходило по садочку стигле літо, Грушки солодкі падали до ніг. Та хіба можна літу не радіти? У літа безліч радісних доріг. Одна в дитинство повела безхмарне Босоніж по розгубленій росі, Де чисте небо зоряно-ліхтарне І місяць світить у нічній косі. Друга до юності стелила ніжно трави І малювала сріблом ранок […]
З стернею поля контрастує ліс І вабить вічною стіною малахіту, Заманює у буйства і краси Загадкою природу оповиту. Стрічає підліском нечувано густим, Між чагарями стежками тонкими, А потім стеле з моху гобелен Попід кущем лапатої ліщини. Переплітаються гілками навкруги Берези білі, сосни та ялини, І гармонійно створюють навкруг Завершені абстракції […]
“Надвечір’я” Багрянцем вечір, проводжає день Ховаючи костелу силуети У дворику десь дітвора, поміж пісень Готує у похід свої намети Вже й літо добіга кінця Холодним подихом, вже дише надвечір’я Притихла, навіть жвава вулиця Загнавши дітвору всю на подвір’я Дрімає десь ліниво пес І птахів щебет, ледве […]
Поволі літо переходить в осінь, Лягло на землю золото покосів. Стерню толочать зморені лелеки, Дощі, як вогнеборці, гасять спеку. Лише палає запізнілий сонях, Шукає кіт-сонько в садку осоння. І груші наливаються медами – Люблю я серпень за контрастні гами. Надворі ще не осінь, вже не літо, З пекучим сонцем конкурує […]
Поволі літо переходить в осінь, Лягло на землю золото покосів. Стерню толочать зморені лелеки, Дощі, як вогнеборці, гасять спеку. Лише палає запізнілий сонях, Шукає кіт-сонько в садку осоння. І груші наливаються медами – Люблю я серпень за контрастні гами. Надворі ще не осінь, вже не літо, З пекучим сонцем конкурує […]