На ноті ДО вчорашньої октави Охрипла ніч, відплакавши своє: Чи то дощі її досхочу напували, Чи то громи знічев’я налякали… Втомилась ніч… Світанок настає… Проріже промінь піднебесну тишу, Торкнеться ніжно пальчиком землі – І день нову симфонію напише, І день усі тривоги заколише, Що ніч несла на темному крилі… До-вершено, […]
Пейзажна лірика
269 posts
То – поле… Тополі Топтали обніжки… Ладнали мантачки Женці-косарі… І літо злітало В небесність без лишку У гулі бджолинім, піснях колосків… Безмежжя Бентежило Маком-блаватом, Немов гаптувало Липневі поля… І в давніх узорах – Той легіт крилатий, І сонячний усміх, І скрип журавля.. І день, Одягнувши зеленого бриля, Ступає тихенько По […]
Перегорнув сторінку партитури, Змахнув рукою травень-диригент. Десь вдалині озвались тихо струни, Акордами озвалися громи. По зелених клавішах саду Вдарять краплі дощу, залуна В надвечір’ї весни увертюра Літніх днів урочиста, ясна. Вдарять краплі дощу на стакато І озветься мелодія-трель. Дощ заграє по клавішах саду, Розіллються пасажі й струмки. Пахне вечір грозою […]
Так хочеться в село, там де світанки, Роса на травах, квіти і джмелі… Де білі накрохмалені фіранки, Де рушником накритий теплий хліб. Там, де поля у маках і волошках, Де в’ється річка між зелених трав… Де у світлиці тиха прохолода І клен зелений в вікна загляда… Де пахне вечір м’ятою […]
День вдихає свіжість вечорову, Відганяє втому і жагу. Приголубить нічку чорноброву, Й зникне в травах втамувать снагу. Вранці прийде з росами рясними, Побреде на луки і в поля, А в прощанні з зорями ясними, Місяцю всміхнеться звіддаля. Зійде сонце – він у сад загляне, Пустить бісик вишніі нашвидку. Полудень із […]
Червневий ранок розсипа Гарячі роси, Шовкові хвилі стиглих трав Лягли в покоси. Стихає пісня цвіркунів Чомусь зарано, Лиш чутно щебетет солов’я – Легке сопрано. Іду у луки на зорі – Вдихаю вільно, Так легко вітер пробіга Й танцює стильно. Гуде на квіточці бджола – Пилок збирає, А перепілка у житах […]
Бывает ярко мир подсвечен, отмечен линиею берегов, будто таким он будет вечно, но изменяется он вновь. Весна пришла и мерно дышит у берегов спокойная волна, как будто бы весна колышет, мир просыпается от сна. Уже щебечут дружно птицы и белых туч на небе лёт, иссиня-ласковое небо, весна ускорила […]
Сияет солнечное небо, цветам во травах расцветать, взрывались почки на деревьях и станут листья вырастать. Белы в лесочке анемоны, под ветром им головками качать, ковром весенним ранним землю в лесу и роще украшать. За миг короткий расцветает цветами, травами земля, над нею – солнечное небо, вдали сверкают купола. […]
Уже малює сонце тіні і так відмітить височінь, заполонили хмари небо, на озеро кидають тінь. Дрібними мерехтить хвилями, дзеркалить тонкі лінії беріз, осик над глинистими берегами, у верб густих багато кіс. Вербиці вже світло-зелені: на них – китиці і листки, хитає вітерець під небом, у воду зронять три […]
В небесной прелести полудня и в колыхании верб на берегу вдруг подарило солнце лучик, играли несколько в кругу. Касается так нежно лучик воды у солнечных у берегов и плавали мальки в ней быстро, и стайками сновали вновь. Будто хотели те согреться не у закрытых лесом берегов, а есть […]
Чудны озёра берегами и свежий ветер прилетит, а тучи серые над нами, но солнца лучик заблестит. Пробъётся он сквозь сонмы тучи всполохом ярким в берега, вдали темнеет, но прозрачна колышется у берегов вода. Блуждает снова в небе лучик, он ищет где бы засветить, и пробивается сквозь тучи, на […]
Травневим променадом бринить від неба і землі, і хмари наче були поруч, як ті небесні кораблі. Оце вони над нами пливли, ішли флотилією в далечінь, наче пітьма земельку вкрила і плавно простягала тінь. Шпиль гострий доторкає хмари, але над світом полетять, а синява укрила небо, рясним дощем їй […]
Стрекозки мелкие витают и водомерки на воде, а сойки бойко прилетают, искали что на высоте? Рыбёшки мелкие уж плыли дружными стайками у берегов, где солнечный бывает берег, рыбьей мелочи так много вновь. Станет щука здесь водиться с полоской вертикальной на боках и очень быстро уплывает, если кто явится […]
Безмежжя гір не осягнути оком і дивну не збагнути таїну, шумить вітрами і дзюрчить потоком, і час закінчує весну. Весна закінчується у Карпатах, десь на вершинах сніг хранить, та лине час і він із нами, і час із нами поспішить. Навколо простяглася вічність, над горизонтом хмарами пливе, тут […]
Небеса бывают бесконечны и реет парусник вдали, и потянулись вереницей тучи, будто большие корабли. Это они вслед за волною всё так же уходили вдаль, не забирай их, парусник, с собою, а только уноси печаль. Вдаль уноси с собою тучи, будто большие корабли, а может где-то в мире лучше? […]
Квітневе довкілля – небесне дозвілля, і хмари у небі пливуть, чи довго їм плисти, а може присісти тополям на плечі і в путь? Куди б не доплисти, та білим намистом у парку дерева цвітуть, препишнії точки, біленькі дзвіночки, дерева-букетики ждуть. Куди їм літати з небесної хати, шукати високі […]
Квітують Бровари, земля розквітне яскравим цвітом із пилком, жовтий і білий – така дійсність, в ній зацвітуть усі разом. Жовта форзиція неначе сонце і вишень білий пишний цвіт, так нетривало, стануть інші, краси по собі залишають слід. Лиш раз у році розквітає біла і сонячна краса, із вітром […]
Вода зеркалит купола и оттеняет небеса лазурны, в сухом рогозе – берега, цвет светло-глинистый и чудный. Полоски белые берёз чертили линии под небесами, зеркалье плавное, но здесь бывает с чуть заметными волнами. Не видно волн, только рябит изображение зеркалья и отражались купола, а также роща с берегами. […]
Серебром блестела вода и по кругу ещё остались волны, стремились к берегу, но вот комок пушистый вдруг ветер оторвал, на землю пухом светлым и со стеблём упал. Собрать возможно много, подушки набивать, а ветер станет в воду бросать и рассевать, качать рогоз по ветру и шелестеть в тиши, звучало […]
Вечірнє сонечко сідає і починає розсипати сни, світу Едем уже вмикає, чат, де імпреза прозвучить. На рандеву хто поспішає із сонечком, де горизонт, та ось воно уже зникає і пізній вечір за вікном. Чорні мережива розвісить гілок, де лист складе узор, та захитає листя вітер, йому змінитись час […]
Вечірнє сонечко зникає і починає бачить сни, хтось гомонить, музика грає, та скоро стихне вдалині. А десь в далечині далекій народжується сонний вечір, він світить хмарами удалині, запрошувати починає сни. Далеке небо рожевіє, віщує вітер, чи дощі, із ким співає серце й мліє, а може ним це будеш […]
Конвалія, мов ніжна наречена, В садочку під старою грушею, в тіні І дощиком й росою освячена Собою прикрашає наші дні. Дзвіночки запашні в дитинство кличуть, Де тато з мамою щасливі, молоді… Далеко в небі журавлі курличуть, Вітання шлють Конвалії й мені. 30.04.2015.
Зимі нема вже вороття, хоч холод іноді панує, а брунька випуска листка, бо поклик весни чує. Прогляне сонце крізь гілля і променями мерехтить тонкими, почуєш шум від сухого листка і тихе шурхотіння чуєш? Сережки зависають із гілок, а верх – гостренькі вушка листя, в дуплах – життя і […]
Чудно озёрное приволье и упирались в облака кресты, пытались удержать их и серебром сияли купола. Весны здесь ранней полноводье, растаял лёд, множество волн, бегут лишь к берегам и тают, дрожания их берег полн. Здесь кое-где упала ветка, к берегу причалит как баркас, прибыть стремилась поскорее, за берег держится […]
Жіночі примхи – це погода, чи зветься торт отак смачний, бо стала сніжною погода: летить із неба сніг дрібний. Після днів сонячних весняних злетілись хмари полонить і усе небо застеляли, наче збирались дощик лить. Але не дощ з сірої хмари – вранці засніжені дахи і припорошені бульвари, і […]
Серед дощів шукаємо розради і вона краплею прозорою пливе, щоб розцвіла весна і разом із нею світ навколо зацвіте. Дощ мочить зораний городчик, береза стала і город охороня, з юного листя полетіла крапля, наче котилася сльоза. Краплини полетіли з бруньок вишні, яка ще не цвіла, і запах аличі […]
Вечірній спокій небо огортає і сонце виднокрай торкає, золотом світить горизонт, доповнює проміння тон. Біло-сині небеса, вже темніє їх краса, забриніли стовбури, креслять лінії чіткі. Іще в плетиві гілля не почалась листя гра, сухе де-де зашелестить і чагарник іще не спить. З вечірнім спокоєм шумить, та спокій […]
Ой, у лісі, у лісочку шила веснонька сорочку, біле тло враз зашивала і низинкою низала. А по тій по вишиванці вишивала сонце вранці, жовтенькими ниточками ясне сонце з променями. А по тій по вишиванці – синє небо із хмарами, білі хмарки розбігались, небо синім зоставалось. Шила по […]
Сонце і тіні, тоненькі і рівні, темніють доріжками, побігли моріжками. Охороняв коток доріжки поворот, не заважав гулять, до парку завітать. Гора із каменів, пісочний колір цвів, над ним стримить сосна висока зелена. Додало колір небесам світло сонця і весна, запрошувала птицю селитись і гнізда мостити. 14.03.2019.-23.04.2019. […]
Звучала песня на ветру, или то птичий глас в бору, что звонкою польётся трелью, как будто заливается свирелью? Вдаль уплывают облака, слегка сверкают белые бока, а в небе голубом, чудесном слагает жайворонок песню? Исполнит песенку на высоте, а с ним уже бывать весне, и смотрит в воду из […]