Грає на скрипочці вітер-маестро, Осінь запрошує на карнавал. А на душі так привітно і тепло Від дивовижних звуків та барв. Краплі дощу – намистинки прозорі Падають-котяться десь у траву, Сріблом виблискують там, наче зорі. Красу відчуваю, а значить – живу. 2015 р.
Пейзажна лірика
695 posts
. . ЛЮДИ! ЗДОРОВ”Я БЕРЕЖІТЬ! . .Світило сонце яснеє угорі, . .Була чудова восени погода, . .Цвіли квіти дивограєм у дворі, – . .Здавалося, раділа вся Природа. . .Та раптом сердитий вітер налетів, . .А темні хмари небо заступили, . .Гроза прийшла з […]
Усе це сон. Усе це тільки сон. Насправді наше літо буде вічним. Тепло надій. І сонця. І долонь – То все насправді, то не фантастично. А листя золотиться для краси. Щоб душі нам потішити та очі. Щоб стали щасливішими усі, Хто хоче так тепла, хто сонця хоче.
Вечір в селі 1.Зашепотіли трави по під вечір За день прожитий бо ж багато вражень, Вони шепочуть про казкові речі, Про те, що ми нажаль не бачим! 2.Про те, як сонце лагідно, привітно Весь день травинку кожну зігрівало, Про те, як з хмари крапельки тендітні Із тихим звуком до землі […]
Далéко, у хвилях карпатських букíв, Народний герой український там жив. Та бідний народ, під гнетючим ярмом, Він захищав, керував він військóм. Олекса то Довбуш – Народний Герой! Який дарував людям їжу, спокóй. Багатства, у панів, що відбирав, У скелю із Левом усі їх ховав. А Лев той – безсмертний їх […]
В народі кажуть, що гроза у жовтні Віщує осінь теплу і тривалу, Дні сонячні ще й музикою повні Мені чомусь про літо нагадали. Листочки помаранчево-червоні Вкривають землю килимом барвистим, Мені ж вчувається ще аромат півоній Й чудові трелі соловейка в лісі. Грають у піжмурки із грибником опеньки, Здалеку ваблять грона […]
Жарко-парко – наче літо, і кругом гуляють діти, і ясніють береги, качечки туди-сюди. Тут гуляє вільний вітер, сухий лист ганяв по світу, хитав вітер гілочки, облітав міські дахи. Зазвучали качечки: “Кахи-кахи!” і “Кахи!” І отак вони співали, візерунками ганяли. А лебедів дві парочки вивчали береги, закінчується літечко […]
Осень-это… Это мысли за чашечкой чая Тёплый плед и хорошая книга Душа в эту пору ранима… Стесняясь в воде отражения, Раздетая от поцелуя Приходит к нам осень, колдуя… Отверженная и живая, В зеркале видит красоты Но мы идиоты… Не принимаем, что дано, Не ценим все то, что имеем По- этому […]
. . МОЯ ЛЮБОВ ДО ОСЕНІ МОЄЇ . .Ось завітала до нас знову пані Осінь, . .Така тиха, і сонячна, й весела, . .Над головою неба голубого просинь, . .Хмаринки білі Осінь скрізь розвела. . .І теплий вітер провіває над Землею, . .Розносить подих […]
Очі осені Уперлися зіницями, не кліпають. Всі кольори — здивований мольберт. Виглядають з-під брів, ще літа квітами. Осінній приховали знов сюжет. Спинилися, чекають на реакцію, Хоча вона вже в мене на щоках. В очей буває неймовірна грація. У них початок і, напевне, крах. Втомилися, нічого не приховують, Оголюють усе своє […]
. . НАДВОРІ, СКАЖЕТЕ, ЩО ОСІНЬ, ЛЮДИ? . .НадвОрі, скажете, що Осінь, люди? . .Не вірю я очам своїм, не вірю, . .На мить здалося, інша пора буде, – . .У Весноньку убралося подвір”я. . .Ішли дощі, рясні і довгоплинні, . .Напилась матінка – Земля вологи, . […]
Осінь гуляла у парку, Губила пожовклі листки, Стрічала барвисті світанки, Зривала з троянд пелюстки… “Любить-не любить!” – ворожить! А ніжний обранець її Приходить до неї щоночі, Співає ліричні пісні. Краплини дощу вигравали Жовтневі мелодії ці, Немов на осінніх цимбалах Стрибали сіренькі зайці. І наче Ванеса, на скрипці, Заграла плакуча верба. […]
Троянди під вікном, як вишиванки Так душу мою тішать всі роки. Білі, рожеві, жовті вони зранку Вітаються зі світом залюбки. А на пелюсточках краплиночки прозорі, Роса на сонці сріблом виграє. Я так люблю трояндове це море, Купаю в ньому серденько своє. 2017 р.
Вона всміхалась сонячно й звабливо, Вдивлялась пристально в туманну далечінь, Так шепотіла ніжно і грайливо, Й в туман вдягала ранків сонну тінь. Здається ніби завжди легковажна, Але в душі – майстриня і творець, Її хода замріяно вінтажна, І лине з вуст кохання вітерець. Вона чарує дотиком незримим, Дарує радість з […]
На самісінькому дні Глибокого яру Веселі співа пісні Річечка Тернавка. Як дивитись звисока На ту річку-змійку, То здається. що вона, Наче стрічка срібна. Чисті хвилечки її, Неначе дзвіночки І лунають вдалині їхні голосочки. Їх підхоплює луна І несе полями, Розказує як співа Річечка Тернавка. 2020 р.
Волны прибрежные скалы ласкают, Дремлет за речкой осенний закат, Величием ночи звезды объяты, Сладостной сказкой все мысли полны. Там за рекой, там вдали за рекою Манит душа свой навязчивый нрав. Там есть тропа, по которой с тобою Встретиться звезды уже нам сулят. Там есть ручей, о которой когда-то Пел мне […]
Опустилася ніч, Зорі вийшли у світ, Жабки пісню свою розпоча́ли. Безголосі усі І музичний несмак, Та проте, у ній є свої чари. Наче вже її чув І щасливий я був В світлу ніч, ліс виднівся за гаєм. Вільний був, у той час Від життєвих я пут І земля вся здавалася […]
А ведь Луна была всегда. Ты думала она одна, Как Бог, сияя над землей, Сияет в небе голубом. Ты вечно светишь над землей, Забыв давно ночной покой. И светлый твой земной приют Мне все покоя не дают. Назад ты больше не смотри, Твори, мечтай, живи, люби. И если вдруг забудешь […]