А горобиновий вогонь Спалахує яскраво, Із теплих літечка долонь Струмінь його стікає. На сонці золотом горить Та безліч іскор сипле. Прошу, ти друже зупинись, Поглянь на диво-дивне. Подумки в купіль ту пірнай, Хай душу очищає, В себе красу оту вбирай, Що зветься рідним краєм. 2018 р.

Догорає літо, догорає Горобиновим й калиновим вогнем, Яблука в садочку достигають І смачнющі груші, наче мед. Догорає літо, догорає,Вже збираються в дорогу ластівки. Айстри під вікном, немов зірки. Догорає літо, догорає. 2026 р.

Медовий Спас освятить мед та квіти І яблучний також садів дари, В дорогу проведе спекотне літо Горіховий і на добро благословить. Та осінь прийде у багряній сукні, Роздмуха горобиновий вогонь,Який теплом зігріє наші душі, Торкнеться і натруджених долонь. Ой, осене, ти золота красуне, Сипнеш на трави зимної роси. Усі тебе […]

До фінішу вже липень наближається, За час пробігу він багато встиг: Овес у вуса довгі усміхається, А із пшениці вже спекли пиріг. Вишень та черешень повнющі кошики Дбайливим господиням залишив І вже сідлає буйних  своїх коників І мчить кудись, серпень прийде сюди. В нього теж непочатий край роботи: Рум”янить щічки […]

Викотилося поволі Сонце ліньки, Безхмарним чистим небом попливло, Бо розбудив його Світанок синій, То ж позіхнуло сонне. Та тепло Усе ж послало разом з Промінцями, Які стрибали Зайчиками скрізь. Дерева, Квіти й Трави зігрівали, Які замерзли трішечки за ніч. 2022 р.

Як зозуленька кує лиш до Івана, То значить осінь буде та й погана. А коли ку-ку чути аж до Петра, Чекай погожу осінь, довгу й теплу. Так у народі кажуть іще здавна. Давайте перевірим чи це правда. Після Купальських свят її не чути Щось нинішнього літа.Може бути, Що восени дощитиме […]

А високі флокси стали всі стіною, Лише червоніють квіточки вгорі, Ніби розмовляють вони із тобою Про те, як чудово нині надворі. Зеленіють трави, достигають вишні,П”янить і дурманить липи диво-цвіт. Флокси як віночки чи букети пишні Так милують влітку вже багато літ. 2020 р.

Коли гаснуть вранці зорі,Ляжуть роси там надворі На густі шовкові трави, Що зелені та яскраві. А як сонце ясне зійде, Промінцями їх зігріє, Заблищать краплини-роси,Задзвенять, мов струни коси. І рядами вже покоси, Це ж бо літо сіно косить. 2017 р.

А сонце пензлем золотим Малює все в такий же колір: Пшеничні й житні колоски, Дині та стиглі помідори. І яблук круглії боки, Солодких груш та винограду. Усе здається золотим У полі, в лізі й біля саду. Багата кольором таким В цю пору майже кожна квітка. Зовуть недарма золотим Щедре барвисте […]

Осокою й очеретом Луг заріс широкий, Дика м”ята пахне терпко, А ще синьоока Малесенька незабудка На стеблі високім,Її крихітні пелюстки У небо високе Вдивляються літнім ранком, Немов у люстерко, Згори сонце посилає Промінчики теплі, Які бавляться-стрибають,Наче малі діти,Трави й квіти зігрівають. Як тут не радіти? 2023 р.

Золотим промінчиком лоскоче, Щиро усміхається тобі Ясне-ясне, тепле-тепле сонце, Що високо в небі голубім. Ніби каже: ” Швидше прокидайся, Бо чекає так багато справ, Виконати їх ти намагайся”. Ось за ними й вечір вже застав. А як сонце скотиться за обрій,То зручніше вмощуйся й лягай, Випливе з-за хмари місяць повний,Щоби […]

Загубилась незабудка Серед буйних трав, Закувала зозуленька, Соловей співав. Літечко, ласкаве літо – Золота пора, Кличе нас в свої обійми, Ягоди збира. 2015 р.

Останні дні травневі відлетіли, Добігла свого фінішу весна, Баским конем вже грає тепле літо, Зозулі голосок усе луна. Вона іще комусь літа рахує,Долі привітної всім наворожить теж Ромашка жовтоока. Пелюсточки Розкажуть хто кохає вас без меж. Півонія рожева облітає, Але так пахне дивно і п”янить. Це літо у права свої […]

Зірвався вітер, вітер-забіяка, Вербичкам кучері щосили розплітав, Берізоньку він змусив також плакать, З неї зелені бантики зривав. Та кидав у траву таку високу, Яку пригнув щосили до землі. І ягідки, що налилися соком, Хотів не залишити на гіллі Черешні, що росла собі в садочку, Але вона за себе постоять Зуміла […]

Розмовляє тихесенько вітер з осокорами, Все на світі знає він, всюди ж побував, Лугами широкими й високими горами, Лісами дрімучими подорожував. Мандрував далеко так аж за океанами, Повернувся все ж таки до країв своїх. Осокори слухають оповідки гарнії, Багато цікавого дізнаються з них. 2016 р.

Кольору сонця очі в ромашки, Вона підморгнула лукаво йому. І переповнена квітонька щастям, Всміхалась замріяно. Може тому Усе їй здавалось казковим і світлим, Що радісно було серденьку її, Бо ніжилась в купелі теплого літа Під супровід пісні малих солов”їв. 2021 р.

Вітер-вітрисько шмагає дощем, Як батогом по обличчю І нахиляє гілки дерев Аж до землі низько-низько. Одна за одною хмари густі Збіглись докупи, мов гуси, Розрізала вже блискавиця навпіл Небо. немов хліба кусень. Стоїть довкола, наче стіна Дощова темна завіса Та обзивається грому луна Уже далеченько за лісом. Значить недовго триватимуть […]

Заколисує дощ монотоним звучанням, Все іде та іде, йому спинку нема. Як на небі з”явилася зіронька рання, Вітер хмар табуни вже тоді розігнав. Доганяти побіг дощик їх на світанку, Лиш сліди босих ніг на траві залишив І привітно всміхнулося сонечко ясне, Побажало погожої днини усім. 2016 р.