Смішлива дівчинка-пустунка,Невтомно бігала по саду,“Ку-ку” кричала, мов зозулька,Утішно радувала маму. Та ж біля яблуні стояла,Знайомі запахи духмяні,Враз ніби дивний фотоспалах,Дивився милий… не в уяві. Незвичним шелестом навколо,Бриніло листячко, мов свідок,Вітрець повіяв загадково,Посипав сніжно-білим цвітом. Мій любий, жити як без тебе?Ці муки стерпіти несила,Душа підказує напевне,Зв’язала стрічка нас незрима. Війна, майбутньому […]