МИРУ, МИРУ – УКРАЇНІ!
МИРУ, МИРУ – моїй УКРАЇНІ!
Я щоденно у БОГА благаю.
За майбутнє, свою Батьківщину
Я тривогу у серденьку маю.
МИРУ, МИРУ – на нашому СХОДІ,
Де сини й побратими вмирають.
Й діти малі, й старі, і дорослі –
Усі люди давно там страждають.
МИРУ, МИРУ – в КРИМУ і на ПІВДНІ,
Бо нема їм ні щастя, ні долі.
І живуть вони в рідній сторонці,
А, здається, насправді – в неволі
Щоб ніхто і ніколи – не знали
І не чули – “війна” оте слово
Аби мирно ми в радості жили,
Не прийшло аби горе раптово.
Бо війна – то і жах, і розруха,
“Не жіноче” у неї “обличчя”.
Сльози: вибухи, гради, гранати –
Нема перемир”я, а протиріччя.
Ми і ворога виженем разом,
“Він не має національності”.
МИР у серці й душі запанує
Й ніколи не буде дзеркальності.
МИРУ, МИРУ – моїй УКРАЇНІ!
І щомиті я БОГУ молюся.
МИРУ, МИРУ – по світу усьому!
Я до неньки – Землі притулюся.
ТАМАРА РОМАНЮК, 30 березня 2020 року.