Для голосування необхідно авторизуватись

РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 6

. .                             РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 6
. .Згадалося мені… З радісною усмішкою на своєму немолодому, але ще гарному жіночому обличчі, я подумки мандрувала у свої юні незабутні літа… А ж тут і мій дорослий син РОМАНКО нагодився:
. .- Мамо, тату, я хочу познайомити вас зі своєю дівчиною ІВАНКОЮ, яка мені дуже подобається. Вона гарненька – гарненька, невисокого зросту, а ще файна на вроду. Я знаю і вірю щиро – вона вам припаде до душі. Живе у сусідньому селі і навчається тут… – на одному подиху виговорив РОМАНКО.
. .- Ну, то запрошуй свою кохану дівчиноньку до нас, познайомимось, – порадили синові ми удвох із чоловіком.
. . А незабаром уже йшлося у нашій хаті про сільське весілля тієї теплої осінньої пори. Надумали РОМАН та ІВАННА одружуватись. І розпочалися у дружній родині приємні весільні клопоти…
. .Яскраві сонячні промені, здавалося, ледь пробивалися через густе листя дерев, що вкрилося світлою і темною зеленню барвів – кольорів – аж ген – від самого небосхилу, де сходило вранішнє сонце. …Починався новий день. Була неділя.
. .Вінчалися РОМАНКО та ІВАНКА у Домі молитви Євангельських християн – баптистів. Щаслива і зворушена до глибини душі своєї була я, коли всією родиною прийшли на святкове зібрання. Мені здавалося, що ми потрапили в інший світ – світ БОЖОЇ благодаті, духовного просвітлення, морального піднесення, одвічної християнської любові. Ми сиділи у великому залі, а на серденьку було так легко, світло, привітно, велично, добре.
. .Змістовні проповіді, чудовий спів, ніжні мелодії музики, щира молитва – все подобалося мені. Та найвеличнішим і найзворушливішим був момент ГОСПОДНЬОГО благословіння, християнського вінчання, звершення молитви над молодими…
. .А потім щасливі наречені разом зі своїми рідними, близькими, знайомими йшли до святкового залу, де весілля продовжувалось…
. .І знову Осінь. Сонячна, тепла, погожа Осінь…
. .- Я йду, мандрую, зачаровую, позолотою кришталевою посипаю і прикрашаю усю БОЖЕСТВЕННУ красу природну – пори осінньої грайливої, бо я, як справжня королева, дарую людям настрій гарний та усмішку красиву і вродливу! Радіймо, веселімося сьогодні, бо у нас чудовий день Осені ГОСПОДНЬОЇ, – вчувалося оце мені. Так, мені справді здавалося, що чарівниця – Осінь пошепки зі мною спілкується і запрошує – кличе у ніжні теплі обійми.
. .Я почувалася такою щасливою того дня, адже мій РОМАНКО приніс радісну звістку: у них з ІВАНКОЮ народилася вродлива маленька дівчинка СОФІЙКА. Справжня маленька україночка! Біле – білесеньке личко з рум”янцем рожевим, як у немовляти Мадонни, сині – сині оченятка, як волошки в житі зрілому, такі тендітні і витончені, а уста, уста дитяти нагадували вишеньки червоні, такі солоденькі та смачні, брівки схожі на шнурочки, ніби у справжньої маленької паняночки. Кучеряве світле волоссячко додавало дівчаткові неписаної краси і довершеності БОЖОЇ…
. .Дивилася – милувалася молода матуся своєю донечкою СОФІЄЧКОЮ і промовляла до свого рідного дитяти:
. .- Як же ти схожа на свого рідного татка РОМАНА! Яка ж ти в мене вродлива! Я так тебе люблю, моя доню, дарма, що народжувала тебе в муках породільних… Та воно того варте. ГОСПОДЬ БОГ подарував тебе нам із татком, таку чарівну, таку рідну, таку дорогу…
. .А дитятко рідне солодко спало та й усміхалося уві сні, ніби чуло – відчувало своїм маленьким ніжним єством матусину розмову…
. .А скільки дитячих щасливих пестощів і ніжних любощів отримувала маленька вродлива дівчинка від свого татка! Радості не було меж! Особливо любило миле дівчатко хлюпатися – купатися у тепленькій водичці, дослухатися до татової тихої бесіди, припадати до теплих материнських грудей, ласуючи добреньким маминим молоком. Росло – зростало рідне дитятко на радість нашій великій родині.
. .- Татова донечка, таткова дівчинка, РОМАНОВА копія, вродлива – вродлива, як намальована. Справжня природна краса, – казали люди. – І задивлялися, задивлялися на гарного тата, такого високого і кремезного, та вродливу донечку, яка була так схожа на нього, як дві краплі води.
. .Рідне дитятко. Рідна донечка. Найрідніша дівчинка…
. .Так, це і моє рідне дитятко. Моя прекрасна внучка. Моя найдорожча кровиночка.
. .Ми з нею, СОФІЙКОЮ, співали гарну пісеньку колискову, читали цікаву казочку про звіряток, одягали чорняву ляльку Катрусю у модне вбрання, возили діток – кошеняток у дитячому візочку, складали кольорові книжечки в рядочок, будували високу фортецю із кубиків, переглядали яскраву абетку… А ще робили гарні зачіски у світлому русявому волоссі, наводили лад і порядок у кімнатах. Ми росли – зростали разом із братиком В”ЯЧЕСЛАВКОМ весело, жваво, життєрадісно… Ми разом жили – поживали…
.  .                                             ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                              7 квітня 2020-21р.
. .Далі буде…
1

Автор публікації

Офлайн 6 години

Тамара Романюк

940
Коментарі: 28Публікації: 432Реєстрація: 06-02-2020

Вибір видавця (Вересень 2021)

Достижение получено 18.10.2021

Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій