. .-Ти лови, лови в повітрі поцілунки! –
. .Голосно он дівчинка гукає.
. .-Я приніс тобі, бабуся, тут малюнки, –
. .Наймолодший внук аркуші тримає.

. .-Молодець! – мене учителька хвалила, –
. .Поділивсь зі мною хлопчик старший.
. .-Я уроки на “відмінно” всі зробила, –
. .Говорила внучка, як уперше.

. .-Розкажи, бабуся, нам про гарні квіти,
. .Що цвітуть, цвітуть в нас на подвір”ї
. .-Працювати любо з ними треба вміти, –
. .Внук найстарший розказав в довір”ї.

. .-Ти скажи, бабуся, в нас тут УКРАЇНА? –
. .Поцікавився малий школярик.
. .-Бо росте верба й червона є калина? –
. .Ручкою показував смішарик.

. .-Я люблю, я так люблю тебе, бабуся! –
. .Кажуть внуки. Їх пестила, кохала,
. .І на кожний поклик й сміх я обізвуся,
. .Бо голубила, маленьких доглядала.

. .Яка то мить, – і неповторна, й чудова,
. .Голосок кровинок рідних чути,
. .Тішитись – радіти, бо дитя здорове –
. .Це ГОСПОДНЄ диво не забути!

. .Мирно, сонячно аби було у світі,
. .Щоб лунав дитячий сміх усюди,
. .І здоровими зростали внуки, діти.
. .Задля цього варто жити, люди!

. . ТАМАРА РОМАНЮК.