. .А темні хмари знов сонце заступили,
. .І блискавка щомиті крає синє небо,
. .За нею грім гримить – трішить отак щосили,
. .Стихія Природу тягне усю на себе.

. .А повені затоплюють скрізь всю землю,
. .Ще ріки розливаються в містах і селах.
. .А урагани обминають і греблю,
. .Страждають люди та руйнуються оселі.

. .О, ГОСПОДИ! Наші нам прости провини,
. .Любові дай, щирої надії і віри.
. .Зроби милість, дай і сили для людини,
. .Щоб у душі ніколи не було зневіри.

. .Чи буде світло, чи буде край в Природи?
. .Чи гріх давно тримає людство у полоні?
. .Чи з молитвою, благанням всі народи
. .Простягнуть до ВСЕВИШНЬОГО свої долоні?

. .                                      ТАМАРА РОМАНЮК.