Їхали в гості
До дощу…
Мовчали.
Сплетені пальці
І коси в косу
Світало.
Очі питали
Тендітним натяком:
Добре тобі?
Чи буває всякого?
Вигином плавних ліній
Твоя рука
Каже так лаконічно:
“Ти – моя”
По-чоловічому стримано –
Хай без слів
Завжди мені нагадуєш –
Тільки мій.
Поруч з тобою затишно –
Мій, твоя…
Люблю тобі сміятися –
Ти це знав?.
Їхали в гості.
До дощу.
Мовчали.
Знаками наших рук
Сяйвом наших очей
Ритмами наших сердець
Світало
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 04-08-2020
