А хмари нас нікого не питають

Куди їм мчати, та коли зникати.

Самі собі свій напрям обирають,

Самі вирішують коли їм підступати.

 

Самі собі вигадують флешмоби,

Та підбирають фарби та фасони.

Їм не важливі бренди, стилі моди,

Щоб бути в тренді на людськім смартфоні.

 

А хмари нам нічого не говорять!

Та не запитують, не радяться із нами.

Самі собі що хочуть, те і творять

Та не бояться стати ворогами.

 

Самі, буває, гримають щосили,

Чи то зненацька тишею дивують.

Не докладаючи свої зусилля,

Картини  шедевральні нам малюють.

 

А хмари нам нічого не бажають-

Ані біди, ані гнилого урожаю.

Вони собі репертуар складають

Та на дрібниці зовсім не зважають.

 

Їм байдуже хто грає, хто співає.

В них чудернацькі, певно, інтереси.

Та світ на них щомиті споглядає

І журналісти, й критики, і преса.

 

На хмари дивиться весь світ, уся планета

Одні милуються, а інші їх плюгавлять.

Та хмари  в тренді у тенетах інтернету,

Та хмари нами, усім людством правлять

 

І хмари нам нічого не псують,

Нікого з нас вони не ображають,

Вони собі самі вгорі живуть

Не насміхаються над нами, а літають

 

І дати ляпаса ніхто не зможе їм,

Та обійняти хмари неможливо!

Завжди дивують виглядом своїм

Можливо, саме це в житті важливо!

 

Вони живуть над нами усіма

Нам очі вгору завжди підіймають

Щоб ми дивились чи на них, чи на дива,

Котрі у світі іноді бувають.

 

А хмари то не пара, не вода,

Не скупчення кристалів крапель льоду

А хмари – то не щастя, не біда,

Бо то шедеври матінки природи!

 

Тож знай, людино, будь таким, як є!

Собі знай ціну та цінуй що маєш!

Не зазіхай на те, що не твоє,

Собою будь! Нічого не втрачаєш!

О.Шімон