Останнім часом поважаю тишу.
Бо лиш вона правдива до кінця:
Не зрадить і у смутку не полишить,
Розставить все із часом на місця.
А що ж слова? Вони такі мінливі!
Це зброя й ліки у однім лиці.
Вони вкрай рідко до кінця правдиві,
Бо корінь зла в людині – в язиці.
А люди що ж? Мінливі, як їх мова.
Сьогодні поруч, і рука в руці…
А потім – розчиняються раптово,
В душі лишаючи свої пусті стільці…
Анна Корольова
18.05.2019