Вітер віє щось шепоче Зупинятися не хоче, Дуже швидко відлітає, Говорити не встигає. Хвилі також не мовчать Без перерви гомонять. Неможливо розібрати Про що хочуть розказати, Бо говорять всі одразу Не розчула їх ні разу! Чайка в небі щось кричала, Її мови я не знала. Та від цього не журба! […]
Філософська лірика
798 posts
Я кричу – бо у серці надривно Ніжність плаче, тобою забута. Гіркота від кохання – так дивно, І душа у кайдани закута. ПереГорну ті дні, де кохала, Не судилось приборкати хвилю, Хай завжди світло буде в дзеркалах, І схід сонця світанку дасть силу.
Якщо іти вперед й вперед Нові шляхи собі шукати, Зустрінем прірви й рівчаки, Що треба якось подолати. Ось хтось знайшов місток-колоду, Той шанс безодню перейти, Один з мільйона – гідний спроби- Не побоявся висоти. Ось він відкинув забобони, Хоч піт стікає по чолі, Перед очима лиш колода, В уяві лежить […]
Кульбабка жовта – сонечко маленьке, Немов курчатко заховалось у траві, Яке не слухало своєї квочки-неньки І загубилося в зеленій мураві. Згодом кульбаба стала біла-біла, Пухом засипала довкола геть усе. Найкращі сподівання та надії З собою тепле літечко несе. Наше життя так стрімко пролітає, Посивієм – незчуємось коли. Але чи всі […]
. . ЖИВУ Я І ДУМАЮ СОБІ… . .Живу я і думаю, що буде далі, . .Життя іде, минає, сповнене надій. . .Так хочеться, аби не було печалі, . .А більше світлих, життєрадісних подій. . .Мені хочеться дивитись, як світає, . .Вдихати […]
Пастка сталева Зімкнула зуби, Вгризлася в плоть, Не відпустить більше, Спрагу втамовує кров’ю. Скільки їх ще Порозкидано вільним лісом, Що став чужим? Хіба? Не безглуздя оце? Та міцно тримає пастка У пазурах. Звідки те лихо На вільному просторі, Де небезпеки знайомі, А стежки всі сходжені? Були. Чи не пізно? Життя […]
Тим тьмяним довгим коридором Далеко не втекти, Навколо стіни Оточення, облога. Не здолають волі Ті лінії прямі, Що тягнуться кудись вперед. Кінця не видно Та зійти не вийде Із того шляху Вузького як змія. Чи довго? Бо коридор ще виведе на волю, Хоч би вже вікно Попереду, А далі Буде.
Застигла ранкова кава, За вікном виглядає дощ, Не заманить під небо. Стукотить бульбашками в калюжах, Для нього забавка, Виглядає когось. Дочекається? Холодні його обійми. І кава не гріє. Згіркла. Задивилася в очі дощу, Такі темно – сталеві Із іскрою. Дощ усміхнувся заплаканий, Випив холодну каву. Піде тепер? Не сказав ані […]
Дивлюсь собі в вікно на хмари, Мій подих мов в театрі вщух, Тут демонструють пишні пари В танку своєму плавний рух. Усе це зараз задля мене, Мою увагу поглинуть, І відчуттям ще невідомим Мою свідомість огорнуть. Спостерігач несе ті чари На всі процеси навкруги, Що, вочевидь, танцюють хмари Під мій […]
Від марності зусиль нараз В очах проступлять сльози. Вогонь піднесення вже згас Й надій не діють дози. Розбіжність мрій з наявним У грудях щось притисне. Реалій грань з уявним Плач змиє ненавмисне. По спині буде піт текти В завзятих рухах тіла, Щоб ясний розум вберегти, Й бажань розправить крила. Всі […]
Синя птаха на темних крилах Не боїться зими й морозу, Поміж білих тих діамантів Так помітна її окраса. Синя птаха літає легко І тихенько сідає поряд, Обдарує зимові свята, щоб забути про лютий холод. Та маленька пташина синя Хай в домівки усі загляне, І пером на сторінці білій Хай напише […]
Мовчання. Хіба важке? Мовчання. Все ж зрозуміле. Чи варто казати те, Що серце в собі закрило? Мовчання пече тавром, Мовчання порве на клапті, І марно шукати спроб, Слова не знайти на карті. Немає потрібних слів, Ні виправдань, ні спокути, Затято мовчить той спів, Мовчання не відімкнути. Мовчання не вкрасти ні […]
Кола водою Розходяться знову, Збурене плесо Чекає на хвилю. Лиш кола Приречено падають вниз. Стихають до берега краю. Каменем звурдити воду Мертву, безвітряну. Штиль. І стихає вже озеро Заколисане тишею. Замкнулося коло.
Доле жіноча, яка ти примхлива, Сумна і весела, а то й вередлива, То ніжністю серце, буває огорнеш, А то вдягнеш жінку у жалібно-чорне. То щастя даруєш аж до знемоги, Залишиш й самотньою без допомоги. То в дітях та внуках пошлеш їй утіху, А то пожалієш веселощів, сміху. То щирістю та […]
Опечатані входи, Опломбовані двері, Ні щілин, ані тріщин, Скоро дихати годі. І закладені вуха. Чи то шурхіт? Чи крики? За вікном завірюха, Все безлике, безлике. І стіни ще чотири, Не завалиться стеля. Чи звичайна квартира? Чи стандартна пустеля? Де всі меридіани? Де написані плани? Рік минає за роком І сповільнюють […]