Не всі до зустрічі охочі з нами – Симпатії бувають не взаємні! Думки людей ми вловлюєм серцями, Тому є люди серцю неприємні!
Філософська лірика
541 posts
Зло в світі не ховає вже личину, Дарує посмішки, мов квіти, бездиханні… По друзям не судіть саму людину – В Іуди були друзі бездоганні!
Бува, що солодко мовчить самотність, Хоч ниють свіжі рани у душі. Обпечені думки, слова про совість Не в моді, й знову за вікном дощі. Бува так хочеться закритися від світу, І просто наковтатись самоти. Гонити все від себе, потай мліти, Мовчати, а в середині все рветься на шматки. […]
Десь плаче скрипка в самоті, Мовчать у вазі мертві квіти… Нас розуміють тільки ті, Які нас хочуть зрозуміти!
Вдихаючи осіннюю жоржину, Я знов і знов сумливо визнаю: Не слухав би Адам свою дружину- Навічно залишався би в Раю!
Поздравлю БЫВШИХ с Новым Годом… Пусть снега нету… не тепло! Я помолюсь за год вчерашний И рассмеюсь… ему в лицо… Пускай уходит восвояси, Уносит боль, обман, беду… Ведь в Новом, будет много счастья Я в это верю! Всё смогу… Пройдут все – горести, напасти… На сотни лет, тебя простил! Уже, […]
Подойду, я к церкви рано Колокольный звон стоит! Станет батюшка у храма Чтоб людей благославить У иконы жду… прощенье На коленьях… попрошу! За грехи мои земные… Я к святыне преклонюсь Пусть Господь меня услышит И укажет… верный путь… Вновь душа! Она задышит! Не забыв молитвы суть… И в дороге испытаний… […]
Коли вітрило вашого кохання Вже хвилі поглинатимуть бурхливі, Задайте головне собі питання: Ви хочете праві буть, чи щасливі?
Я дякую всім, хто навчив мене… падати! Не вірити вітру, Не мружитись хитро, Не сіятись світлом, Не дихати підло І янгола крила прозорі не зрадити, А просто вставати і далі іти До мети! Я дякую всім, хто навчив мене…плакати! На міряти маски, Не вірити в казку, Плекати поразку, Шукати розв’язку, […]
На квіти вітерець війнув – І пробудилась мертва тиша… Яким би сильним ти не був, Та лагідність завжди сильніша!
Все більше фальші зустрічається в житті, Облудність, наче морок, поглинає!.. Я відмовляю у своєму співчутті Тим, хто напóказ свої рани виставляє!
Він знову прозвучить весною, як черемшина зацвіте, і заквітчається наче дівчина, не в горі, а у радості прийде. Розквітне знову цвіт розлуки, але для радості прибуде час, як зацвіте у горах черемшина, він буде в пісні серед нас. І не шукай червону руту, бо у душі вона цвіте, […]
Від життя ми чекаєм бонусів, Й дивідендів за лет років, Біжимо від шпилястих конусів, Що впиваються в тишу снів. Ведемо діалог за кавою Про події буденно – гучні. Й повсякчас за нудною справою У шухляду лягають дні. Вмить ховаємо душу в сутінки Від байдужих чужих очей, Мрії пестимо ніжно потайки […]
У небі пізній голуб затріпоче, Дерева в лісі сутінки скували… Батьки прощають дітям неохоче Ті вади, що самі їм прививали!
Палають маки, мов вуста дівочі, Туман над гаєм білий шалик в’яже… Той, хто вам каже, що в вас гарні очі, За очі теж багато чого каже!
Дід важко кашляв, що мені здалось: То так душа виходить на свободу, Коли життя закінчується крос І смерть дається тілу в нагороду. А він її тримав з останніх сил, Неначе долею іще чогось не звідав – І Бога милосердного просив Якусь відстрочку, мов дитина, ридма. Йому хотілося за плугом ще […]
Хто зраджує в думках, нехай, нікчемний, знає — Шляхетне серце чистоту плекає! Йому жертовна вірність притаманна, І міцність його мурів нездоланна! Бо, хто в думках таємних блудодійний, Відверто кажучи, – злочинець потенційний, Йому й збрехать нічого не завадить — Він ради похоті Самого Бога зрадить!
Не загубіться в тім, чого немає, Як легіт мрій чутливих навесні!.. Душа у муках творчості зростає, Немов шляхетний лицар на війні!
Вітри по небу хмари котять, Схилився ясен, мов жебрак… Якщо про вас плітки не ходять – Напевно, з вами щось не так!
Лиш мудрий у звичайному чудесне прозріває, І в тім краси нема, де мудрості немає! Являє в лагідності Бог Свою могутність! Себе пізнать – найбільша в світі мудрість!
Серця озорює любов не повсякчас – Буває й нерозділене кохання… Нам робить боляче не ставлення до нас, А наші особисті сподівання!
Не виношуйте мрії бездарні – Намагайтесь прекрасне творить! Не будуйте палаци примарні, Бо прийдеться тоді у них жить!
Для себе я живу, а не для когось, І право помилятись маю я. За вчинки всі свої я стану перед Богом, Тому, як в світі жити розберусь сама. Кого у друзі обирати – знаю. І вірю тим давно, хто впевнений в мені. Образ крізь себе я не пропускаю, Хоч […]
Минуле виринає з перлистого туману, Б’ють хвилі безнадії в високі береги… Закохані і друзі нас вводять у оману, А щиру правду в очі нам скажуть вороги!
Стихи, что сшиты логикой, не нравятся, “Заводят” вас, на шизика похожие?.. Мадам, не буду перед вами каяться, Для похвалы не вылезу из кожи я. И что ж вы, “поэтесса”, в рифму стелите, Как выбраться из лабиринтов зауми?.. Всегда считал, что признаками гения – Доходчивость мышленья, ясность разума. Та чушь, что […]
Жгут листья. Это вовсе Не удивительно для сейчас. Очистим Нашу осень От утомительных полуфраз. Поставим Только точки, Где троеточия разлеглись. Отправим Птичьей почтой В обыкновенно густую высь. Бураны Неизбежны, Но у природы один ответ: На раннем Белоснежье Изображается новый след.
Убраны травы, плоды и злаки, Пашня холодным дымком взялась. Ногти накрашены красным лаком, Тонкие пальчики сеют страсть. Вам интересно число колючек На молодых и сухих кустах? Каждая – это несчастный случай, Обыкновенный житейский крах. Хватит размахивать белым флагом. Вечер кончается поутру. Сделайте бусы из этих ягод – И нарядите свою […]
Виноград Об скло віконне треться виноград, Він, мабуть, змерз і проситься до хати, Або у літо сонячне назад, Де сонце вміло грона цілувати. А нині просто дивиться згори На листопад холодний і байдужий, Який то листом зірваним горить, То губить з торби ветхої калюжі… Я зрізав гілку сохлу, щоб вона […]
Не відцвітуть ті квіти, що в рушник Поклала мама вмілою рукою, Де кожний хрестик до безчасся звик І вдало уписався в літній колір. Вінок з них осінь сонцю не сплете, Із літа рушникового зірвавши, – І навіть у холодний зимній день Сніжинками кружлятимуть ромашки. 23.07.19.
Я всміхнуся тобі, ти – мені, Це уже гарна справа в сучасному світі. Хай розійдуться наші дороги земні, Ми змогли мить коротку добром освятити, Освітлити, немов світлячки, щоб пітьми Стало менше, а ми, незнайомці, Може статися, що між людьми – Промінця два єдиного сонця. 23.10.18.