Постукав вечір тихо у вікно.
Не поспішаю світло умикати.
Хто я для тебе? Певно що ніхто,
Раз знову мимо ти пройшов повз хату.
У темряві яснішають думки
І я у Боженьки насмілилась спитати:
– Ну що ж за люди – ці чоловіки?
Яка ж їх породила така мати,
Що вміють же так боляче чинити?
Коли у двері тихо так постукав хтось,
Не даючи мені договорити.
Я прислухаюся: чи справді чи здалось?
Встаю й повільно суну до дверей…
Так йойкнула, аж сперло в мене дух:
Пригорнута троянда до грудей
І ти стоїш, всміхаючись до вух.
Ну що ж за люди ви, чоловіки?
Яка ж вас породила така мати,
Що вмієте таки подивувати
Й запасти в серце й душу навіки.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 11Реєстрація: 02-08-2020
Достижение получено 06.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
