Дно клепсидри, стіни – скло,
як ілюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху вниз
час нелічено повис,
нам від нього нагорода –
лиш година під смерком –
парадиз!
Смілість рук, незграбність слів –
як ілюзія кохання.
А від штори пів на пів –
світлотінь.
І, напевне, річ не втім –
перша зустріч, чи остання.
В тім, що я тебе зустрів
на путі.
Блискавично-вічний гріх…
Нагорода він чи кара?
Прочитати я не встиг
по очах.
В них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний.
…Третій півень на зорі
прокричав.
Автор публікації
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
