А душі у просторі линуть неспішно,
Чекає кохання й підбурює ніжність,
Тож ангели звісно, на пару із вітром,
Скоріше подбають побачити дійство.
В крамницю зайшов і угледів дівчину,
Це ж інша країна, чи милий їй снився?
Хтось потягом їхав й зустрів ту єдину,
Зима, будь то осінь, накрила враз хвиля.
Отак і парують крилаті, бо знають,
Вершиться негадано, часто коханню,
Від щастя іскриться потік водограю,
Й світанок стрічає в обіймах розмаю.

2 коментарі “Чекає кохання”
Красиво. І дуже життєво.
Дуже дякую вам пані Наталія!