Я з тих хто ніколи не читає свої вірші двічі ,
Я спалюю з пам’яті прожиті моменти назавжди,
Якщо говорити то тільки душею в вічі,
Я, як завжди в безкінечних пошуках правди,
Я назавжди запамятаю твою доброту,
Я ненавиджу в любому вигляді зради,
Я, як вогонь на який ти литимеш холодну воду,
Я точно горітиму завжди,
Набуте майбутнє, набиті синці,
Усі виноватять кожного
А якщо розібратись? То хто тоді я ?,
Чи не ношу я в серці порожнього.
Завжди хочеться чогось не досяжного,
Мої мрії крилами літають по небі,
Я хочу докричатись до кожного,
Допомагати не лише при потребі,
Кожен рядок прожитий до крові,
Кожна секунда варта більшого.
Я спалюю ці слова повільно,
І створюю себе іншого.