Містична музика далеких кольорів
Відносить хвилями розгорнутих вітрил,
Магічна відповідь далеких берегів
То тільки згадка чи відлуння справжніх крил?
Холодним вироком у місячних мовчань
Чекання марного пронизує стріла,
У темні ночі наполоханих зізнань
Дедалі глибше проникає таїна.
Зоріє поглядом запалених лампад
Маяк прихований у марева туман.
Що відобразиться у тисячі свічад?
Єдина істина у безлічі оман.


2 коментарі “Вітрила”
Дуже гарно та образно. Такі порівняння та алегорії – живо, динамічно і по-філософські. “Холодним вироком у місячних мовчань
Чекання марного пронизує стріла” – цей рядок такий напонений, об”ємний, у ньому так багато сказанно в такій обмеженій кількості слів…
Щиро дякую! Дуже приємно!