“Згуба”
В очах ми тонним безкінечно,
Мораль у цьому є проста.
Ми віддаємось їм безпечно,
На мить торкнувши лиш вуста.
І ось вже й світ весь зник довкола,
І ми десь там на глибині.
Тут вже й на певне зайва мова,
Неначе істина в вині…
В очах ми тонним безкінечно,
Віддавши серце у долонях.
І робимо щось не доречно,
Коли відчуєш пульс у скронях.
І не один там згубу знайде,
У тих очах, що не для нас.
І його серце розірване,
Не підлікує й навіть час.
17.07.2021.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему ““Згуба””
Знайоме відчуття, коли можна потнути в очах, в руках іншої людини, втрати зв”язок з реалністю, але як же болче потім розплачуватися за таку безпечність, за такі пориви… Людей лікує не час, а інші люди. Хочется вірити, що це так… Чудово, глибоко-, емоційно, тонко