Стокрилим вітром час обтрушує роки,
Мов польові шовкові квіти,
Життя прожити, то не поле перейти,
Та краще йти, аніж не жити.
Йдучи, радіти неосяжним небесам,
Одягненим у білі шати,
Грайливо-сонячним зустрічним промінцям
Нарозхрист душу відкривати.
Вдихати терпкість свіжих трав і далі йти,
Збирати спогади, мов квіти,
Життя прожити, то не поле перейти,
Та краще йти й життю радіти!
© Денис Нарбут, 2021

Думок на тему “Життя прожити…”
Оптимістичні рядки 👍👍👍👍