Вона кохає до безтями,
Та біллю серце оповите…
І знов гарячими вустами
Цілує так несамовито.
Його цілує… Ніжні руки,
Що в них вона все забува…
Допоки чує серця звуки –
Він поруч… І вона жива!
Вона жива, якщо палає
В її душі те почуття.
Страждає, плаче… І не знає,
Яким буде її життя…
Кохає кожную хвилину!
І, мабуть, дива вже чекає…
І вдень, вночі… І без зупину…
Несамовито так кохає…

2 коментарі “Кохає”
Кохання це переважно пристрасть. Це шаленство, це простір, коли царює людська Душа, яка так прагне Гармонії. Це вогонь емоцій. Я радію тому, що сам стиль цього вірша фіксує нові творчі обрії в творчості талановитої поетеси….Вражений. Нових натхнент та сміливих творчих пошуків… Але не будемо забувати про світові традиції лірики кохання, розпочинаючи від Данте, Шекспіра, Гете, Байрона, Пушкіна, Лєрмонтова, Шевченка, Лесі Українки….
Дякую, Валерій!