До мене в гості завітало літо!
Постукало в віконце зранку.
Зайшло як промінь крізь фіранку,
Осяявши кімнату фіанітом.
Мені цей колір нагадав про батька,
Про дні чудові та часи дитинства.
Обіцянки, з ознаками таїнства,
Та розуміння фрази: «Ти вже жінка».
А квіти, що стоять тепер в кімнаті,
Розквітнуть з часом, але все ж на мить.
І літо, що яскраво майорить,
Зупинить час лише на циферблаті.
16.09.2022
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 24Реєстрація: 14-02-2021
Достижение получено 26.08.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
