. . . . . . . . . .Я СИНОВІ РОМАНУ РІДНА МАТИ… . . . . . . .
. .І знов стою, і знову виглядаю
. .Я сина рідного і ночі, й дні,
. .Сама себе не відаю – караю,
. .Іду – то тут, то там я сина бачу,
. .Він любо усміхається мені,
. .Та серденьку так тяжко – знову плачу,
. .Зустріну я кровинку в далині?
. .Так хочеться відчути рідний подих,
. .До синових тулитися грудей,
. .Аби любити світлих і негордих –
. .Приємно й тяжко слухати людей:
. .Не плачте, не журіться, – кажуть люди,
. .Бо синові в оселях БОГА там –
. .Блаженство, радість, вічність й слава буде –
. .Розчулена, я серденьку додам.
. .То як єство своє в руках тримати?
. .Бо плачеться – ридається душі…
. .Я ж синові РОМАНУ рідна мати
. .І вічна в нас спорідненість душі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . .”Мої рідні Кельменці”, 10, 28 січня 2023 року.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 126Реєстрація: 08-11-2021
Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
