Село мальовниче, звичайне подвір’я,
Тут люди живуть роботящі та щирі,
Вода кришталева і свіже повітря,
Хмарки як пушинки у чистій блакиті.
В сім’ї цій зростили єдиного сина,
Відтак керувати комбайном уміє,
Чекає нагоди засіяна нива…
Та й рано горлає розбурханий півень.
Хлопчині поспати б, гуляв до світанку,
Кохана зігріла, мов лагідна нічка,
Та тільки ось рідним хіба до сніданку,
Йому захищати країну, повістка.
Кермо не покине татусь і на старість,
Немає кому на землі працювати,
А мати… в молитві застигла у хаті,
Душа не знаходить уже рівноваги…
Чому споконвічно щось ділять “пузаті”,
А діти народу — ідіть воювати?
Кінчаються війни, немов по спіралі,
Усіяний простір чиїми тілами?
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор