Ожинове літо наших зірок
впало мені до ніг.
І, навіть мій кіт,
що у зливу змок,
На грудях твоїх приліг.
Він на сьогодні –
мов кардіолог,
Наші серця відчува –
Треться об тебе, ходить по колу,
Щоб ти не пішов бува…
Не залишав його господиню,
Ожиновим літом прирік.
Він помурчить тобі ще годину,
Щоб ти був зі мною навік.