Для голосування необхідно авторизуватись

Сумую на березі океану біля селища Накіл

                                «Сім років Конан мак Ліатлуахра

                                  жив поза законом,

                                  вбиваючи людей та собак,

                                  викрадаючи худобу…

                                                             (Із давніх ірландських скел)

Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:

У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу

Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.

Я істину шукав в бувальщинах легку й просту

І ноги донести до Дубліна мені не сила.

Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,

Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось

А на полях Ірландії – червоні маки –

Сліди легенд сумних – буття спинилось.

Ми легковажимо життям – такі вродились

Чи то наш острів замалий чи все приснилось…

У лісі оленя згубився слід і три поети

За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.

І я пісень старих сумних собі на рану

Поклав і журюся – колись і нас не стане…

Примітки:

* – це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій