Усі мости які ішли в минуле зникли,
Вони уже давно усі згоріли.
Тай ми уже окремо жити звикли,
Й один без одного напевне б постаріли.

Укриє час мов білим інієм волосся,
І зморшки на обличчі вже не приховати,
А чи було, чи може нам здалося?
Як обіцяв завжди тебе кохати.

Та ти уже давно не поряд мене,
Обрала ти уже свою дорогу.
Але у серці щось лишила незбагненне,
Яке в душі породжує тривогу…