Не зраджу, не боюся, бо люблю,
Люблю свою країну до нестями.
І кожний день я Господа молю,
Прошу для неї щастя і талану.

Нехай почують ті, що вже глухі
До болю, що чужим він не буває!
Вербові гілки, хоч які тонкі,
Складіть докупи- хто переламає?!

Роз’єднані, зневірені, слабкі-
Це не про нас. Ми сильні, бо ми з Богом.
І хай позаду в кожного шляхи,
Попереду у кожного дорога.

Дорога та з матусі рушником,
З словами батька, він в нас свято вірить.
Не буде так, що переможе зло.
Не буде часу повного зневір’я.

Не плакатимуть діти в чужині,
Позбавлені любові Батьківщини.
Я вірю, що прийде кінець війні.
І кожен усвідомить: він – Людина!

І кожен зрозуміє, що лиш він,
Один, хто може щось змінити в світі.
Багато на планеті є країн.
Та України ми всі рідні діти!
16.01.2019

Автор публікації

Офлайн 7 років

Оксана Бохонко

3

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 05-02-2019