Моя, невольна-вільна Україно,
Моя, Пречиста Матінко, свята,
Як терпиш ти знущання погодинно?
Ця біль, як віковічна смерть Христа.
Прости нам жадібність і ницість нашу,
Прости думки не гідні висоти,
Ти ж бачиш нас, наскрізно нашу душу,
Що є у Батьківщини ще сини.
Ми прагнемо навести лад в державі,
Але завжди перевертні-кати лихі
Плюндрують землі покидьки картаві,
А українці, мов в бою лише одні.
В бою, як сказано, один – не воїн.
Та я із тугою за рідним все молю:
Благаю, захисти братів від воєн,
А коли ні, то іншого прохать буду.
Що хоч, залишилось нас так замало,
Але наш дух пробуджує тоді,
Коли з буржуїв час здирати сало,
І вже розквітнуть коли час землі.
4 коментарі “Моя, невольна-вільна Україно”
Які ніжні і зворушливі відчуття дарують нам ці найпрекрасніші квіти на Землі – ТРОЯНДИ! А який чудодійний аромат цих величних квітів! Прекрасна поезія! Дякую автору!
Повністю згодна з Тамарою Романюк. Ваші вірші чудові, патріотичні, але я зараз не про це. У творі є помилка. “Біль”- чоловічого роду, тому “цей біль”.
Пані Лілія! У Вас таке барвисте ім’я…..Щиро вражений емоційною силою Ваших почуттів у просторі поезії щодо Долі України, яка поволі перетворюється в державу-руїну,. Так, колись писав Тарас Шевченко…., Але цього не можна допустити сьогодні. Прикро, що поети переважно побоються писати правду про Україну, де пріоритетами є ліричні вірші про кохання….Насправді поезія повинна випереджати та впливати на українське суспільство….Я особисто не мислю своє життя без України. Я думаю, що таких соціальних поезій повинно бути набагато більше, адже вони спонукають читачів-українців до роздумів про власну долю та долю України. Ми всі пам’ятаємо, що Україна у нас одна на все наше людське життя!!!. Творчих натхнень!!!! Божих благословінь. З щирою повагою Валерій. Київ.
Так, нашій Батьківщині саме час розквітнути. І хочеться вірити, що колись це таки станеться.
Ваша поезія вельми актуальна…