Стоять ці свідки мовчазні
Історії рідного краю,
Давно садили їх колись
За царським то іще указом.
Старі, потріскалась кора,
Гілля ламалося вітрами.
Здавалось би прийшла пора,
Щоби уже їх порубали.
Та зеленіють навесні
І восени в них листя жовте.
Іще таки міцні вони,
Стоять над шляхом осокори.
2017 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
