Знову Осінь… летять птахи!
Заблукали, у минуле мої сни
Ті хто поряд, шляхами йшли
Залишили біль пекучий у душі
Нескінченними, йдуть дощі
Вітер, віє і співає, у журбі…
Те, що було, не повернеш знов
Серце стиле не зігріє жаром кров
Віддалилось все, не має вороття
Сумом бавилось, таке воно буття
Так хотілося у старість поряд йти
Та в останнє напишу свої думки…
Листя, жовтим, вогнем горить
Промайнуле не забуло і корить
Йду від себе… у загублені світи
Тільки Осінь, та навіяні Вірши!