У тиші серця вариться еліксир,
Де тіні болю плавляться у світло.
Там час спиняє свій прозорий вир,
І кожна рана стає вже не помітна.
Вогонь прощає — спалює жалі,
Вода усе омиє без вагання.
Повітря шепче: «Живи і не жалій»,
Земля тримає ритм зростання.
Душа — реторта. В ній кипить життя,
І мрії, і провини, і надії.
Та хто пройшов цей шлях без вороття,
Той світить іншим у своїй стихії.
Бо суть не в злоті — суть у перетворі,
В умінні темряву змінити в зорі.
Алхімія душі — не просто шлях,
Це диво світла, що живе в серцях.
У тиші серця вариться еліксир,
Де біль і страх зникають, наче дим.
Там сяє спокій, мов ранковий вир,
І світло виливається з глибин.