В житті стаються дуже дивні речі,
Коли здається, що немає вороття.
І інколи, щоб вдатися до втечі,
Кидайся у обійми до життя.
Лети в одному ритмі із світами,
Живи, радій світанкам і словам.
Так хочеться зустрітися вустами,
Із тими, хто ховається не там.
У мріях можна космосу торкнуться,
Побачить світ, який летить у даль.
Сьогодні хочеться від мороку проснуться,
Коли вмирають інших вже не жаль.
Не важко підійматися із праху,
Не важко потерпіти якусь мить.
Дивитись страшно в очі стаху,
Коли перед тобою смерть стоїть.
Ти будеш моїм другом й післязавтра,
Я відчуваю своїм серцем твою біль.
Не помирають люди… це не правда…
Це відголоски, коли сиплять сіль.