Знову я дивлюся,
Як плаче та земля.
Прости її, богу молюся,
Бо там тяжке життя.
І люди вже не в змозі
Прокляття ті терпіти,
Ідуть десь по дорозі,
Щоб гроші заробити.
І вже розірвана земля.
Миру й спокою немає,
Кругом неправда і ганьба.
На сході вогонь ще догорає.
А влада, то якась біда,
Тільки народ і обдирає.
А щоб зробити добра,
Ніхто не хоче і не знає.
І знову, я дивлюся,
Як плаче та земля.
Вона така прекрасна,
І водночас сумна.
Сумна, скалічена й побита,
Та все ж вона жива.
Жива, – моя земля.
Моя та рідна і єдина.
Де б не була моя душа,
До неї вона лине.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 01-09-2018
