Обійми мене. Востаннє обійми.
Хай до вуст твоїх вустами прихилюся.
Більше холоду сердечної зими
Я нічого в цьому світі не боюся.
Прощавай! Поневіряючись в світах,
Пригадай гарячий дотик мого тіла.
Попри сором, осуд, гордощі і страх
На твоє пекельне полум’я летіла.
Ти зігрів мене, розбестив до тепла,
Обіцяв, що піднесеш мене до неба…
Та спалив дощенту два ясні крила,
Щоб літати не могла ні з ким без тебе.
Відридаю. Крила знов не відрощу
І наївною ніколи вже не стану.
Я любов свою назавжди відпущу,
Загорнувши у безрадісну сутану.