Все наповнилось сенсом.
І нехай вигаданим мною – прекрасним.
Ніби щастя й не гасло.
Ніби ось-ось прокинусь.
Будь ласка, Мрія, молю, лиш далі збувайся.
Мені б вічно наяву таке снилось.
Мені б в очі дивитись далі, а краще крізь.
Мені б торкатись думками спогадів наших.
Жодних сліз.
Моє майже наскрізь.
Та я боюсь окремих нас в подальшому…
Я відчула як б’ється моє серце.
Чесно, я вперше себе взагалі так відчула.
Мої зусилля триматись смішні, і я вперше визнаю все це.
Мій мозок замкнуло, зрадливо душа перемкнула.
Мої дії подальші коригують долю в сторону тебе.
Зловживаю тобою і насолоджуюсь цією залежністю
Давай так, сьогодні в нас спільним є небо.
А завтра дивуватиме спільне своєю безмежністю.