Такі вони – сумління мого хвилі!..
Легкі, мов пух…
Прозорі, мовби скло…
З обіду – саркастичні, з ночі – милі…
У римах – місто, в пошуках – село…
Шкребуть, як кіт, ту душу, що від Бога!..
І псом безхатнім серце стережуть…
В добрі – стежина, в сумнівах – дорога,
і в будь-яку годину – вірна путь…
Могутні в світлі…
В сутінках безсилі…
Здіймають все із зламаним крилом…
Такі вони – сумління мого хвилі!..
Легкі, мов пух…
Прозорі, мовби скло…