Таких як ти, обвітрених життям,
Із досвідом кохань і перетворень,
Шукає зморена, поетова душа,
В пориві ночі, для п’янких повторень.
В таких як ти, померли рани днів,
Такі глибокі, мов яри у полі
І хто до мене твої руки грів,
І хто розказував тобі про зорі?
В тобі одній, затихла таїна,
Чужа для світу зрад і порятунків
І рани згоєні болять, немов душа
Насмакувала різних трунків.
І що мені з твоїм життям робить,
Коли мені його ти в дар приносиш,
Заплямувать, а чи доп’яну пить,
Чи покохать тебе як просиш…