Одержимість

У чому моя провина?

В тім, що очі кольору неба.

В тім, що посмішка моя, як сонце?

Прошу, не знущайся, не треба.

 

У чому моя провина?

В тім, що жити без тебе не можу.

Я немов маленька дитина,

Твоєї уваги прошу.

 

У чому моя провина?

В тім, що реальність не бачу.

За мої біль і образи

Я поцілунком віддячу.

 

Твоєму я тілу підвладна,

Не можу зв’язок обірвати.

Чому ти тримаєш за серце?

А  сам запроторив за ґрати.

 

Чому я не в силах тікати?

Лиш погляд і я підкорюся.

Заради тебе, я навіть

Зі скелі крутої зірвуся.

 

У чому моя провина?

Що я одержима тобою?

В тім, що я намагалась боротись,

Що воюю сама із собою?

 

Нічого ты не відчуваєш,

Та мене тримаєш, як бранку.

Кого я нагадую тобі,

Кохану, чи може Коханку?

 

Життя я готова віддати,

Чому ти не можеш збагнути

Що моя провина в коханні,

Яке ти не хочеш відчути?

 

Ты просто тримаєш за руку,

Не кажеш мені ані слова.

А я все дивлюся на тебе,

Ти – Вічність. Моя колискова.

 

Провина моя лише в тому,

Що дозволяю кохати.

В Обійми свої ты поглинеш,

І знову я буду прощати.

 

Інакше без тебе не можу,

Інакше без тебе не сила.

Колись ти мене зрозумієш,

Чому я тебе полюбила.

 

Захочеш мене повернути,

Ти почуття зрозумієш.

Та на дорозі сумління

Теплом свого серця зігрієш.

 

Ты знаєш, я більше не плачу,

Я вільною стала від тебе.

Повільно думки я звільняю,

І вільним стає моє небо.