Ти знаєш, тату, мабуть, буде дощ…
Мені на серці якось неспокійно.
Як той паломник, моє серце, що невпинно
Шука спочину від постійних прощ…
Ти знаєш, тату, осінь за вікном…
Хоча, тобі згори, мабуть, видніше.
Мені з’являєшся у снах ти чомусь рідше.
Чи ж забуття щоночі не вважаєш сном?..
Ти знаєш, тату, я стаю мудріше…
Знайшла вже першу сиву волосину.
Мені весь час і серед спеки зимно.
А ще – боюсь…
Хоча, це зовсім вже про інше…
Анна Корольова
28.10.2019