Для голосування необхідно авторизуватись

Тепер в тебе зі шрамом губа…

Задушила пером почуттів,
не відчула й схотіти не в змозі,
не хотіла, і я не хотів,
нам з тобою – «ніхто» в допомозі.
Твій цілунок нагріє чужих,
я ж розквітну теплом на морозі,
вже не хочу зігрівів твоїх,
зігріватимусъ сам в-верболозі.

Ти пішла, як настала зима,
щоб мене білъш собою не гріти;
тепер верба мене обійма
й не бажає від себе пустити.
Верболоззям мене підійма
по замерзлих листочках зелених,
в неї друзів ніяких нема
й серед лоз –
двох сусід –
наречених.

Знов до мене явилася ти
талим снігом радушно весною,
попросила до губ підійти,
бо бажала цілунку зі мною.

Сколихнуласъ цвітуча верба,
замахнуласъ своїм верболозом;
тепер в тебе зі шрамом губа
обпікаєтъся лютим морозом.

В твої губи ніхто не хотів
тебе з шрамом лихим цілувати,
ти лишилася всіх почуттів,
бо на тебе усім наплювати.

Я один повернутисъ молив,
та верба відпускатъ не бажала;
я тобою і далі «горів»,
а вона тілъки мною «палала».

Довгі роки. Верба затрухляла,
впала мертва вона на дорозі,
на останок корінням шукала
мене поспіхом мертво в тривозі.
Ніби вілъними вже поставали,
однаково до тебе не в змозі –
повернутисъ..
хоч й досі кохали.
Теж помер я
у тім верболозі.

1

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Артур Шадура

7
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 08-08-2018