Дарить и терять -такое вот лето. С вершины олимпа спускаться никем. Любовь танцевала изящным скелетом На цыпочках в кухне с дырой в потолке. Вот пряник твой к чаю,раскладывай плети. Ножами заштопывай красную нить, Что стала петлей нам.Плохая примета- Чужие триады над сердцем хранить Запомни меня ещё той,величавой, Бесстрашно бросающей камни […]
Daily Archives: 09.08.2018
66 posts
У зачинені двері – не стукаю, Злісних натяків – не розумію. Не вважаю розлуку – мукою, Я навчилася жити…Я вмію. Зустрічаючи погляд, впевнено,- Твердо тисну тобі руку. Відстороненими темами Розбавляю сердець стукіт… Нереально-складний задум мій (Усміхатися, говорити…) Перевиконано. Зрозумій: “Я без тебе УМІЮ жити!”
Пуста кімната, пусті стіни і гуркіт машин за вікном, Темна кімната, темні стіни, бокал наповнений вином. Одна сльоза, одна причина та сотні божевільних думок. Один погляд, один дотик і ти дістанеш навіть до зірок. Слова правдиві, слова щирі й немає масок на лиці. Єдиний крок, єдиний вчинок і мрія у […]
В майстерні – тиша. Вікна всі закриті. Надворі під дощем зітхає айстра. Такій, на диво мужній, Маргариті Свого вдалося врятувати майстра… Містичний бал лунає відголоссям. Вона мовчить і світло не вмикає. Змарніле, наче сніг, його волосся Рука жіноча лагідно торкає: «Засни й на сни уваги не звертай. А я тепер […]
Маленька Надійка гралася улюбленими іграшками. У її уяві був ідеальний світ: світ, якому немає підлості, злості, самотності і пустоти. Дівчинка не знала жодного значення цих слів, але вона прагнула бути щирою і відкритою до людей. Маленькими рученятами, Надійка перебирала дрібні деталі дитячого конструктора і голосно смілась під пісеньку, яка […]
У ранковім чеканні весни Підведу я свій погляд у небо. В сонця променях згубляться сни І полинуть із вітром до тебе. А у них я з тобою удвох… Світла райдуга неба над нами. Нас кохання з’єднало обох Радість лине у небо піснями. Гріє дотик твій теплих долонь Слів ніяких у […]
Життя і слово, Cлово і життя – У пізнанні обох ми є щомиті, Бувають часом грозами умиті Наші шляхи… Буденна суїта, Зшиває , ніби голкою моменти, Немов із пазлів вибира фрагменти… А ми ідем, несучи людям слово, Можливо їм це буде ново, А може знаючи, корисне Вони для себе почерпнуть, […]
Закричала птаха в полі, Заридала мати. Вже не доля на цим світі Сина цілувати. Вже нема надії більше В очі подивитись. І лишилося одне: Тільки помолитись. Роки йдуть, і не змінилось. Все його чекає. І не хоче розуміти, Що в живих немає. Що не вернеться додому, Не піде до церкви. […]
Сховалося сонце та хмари згустились, І дощ накрапати почав. Від нього всі трави і квіти умились, А він все ішов й не ставав. Та вітер деревами став колихати, Гілля тріпотіло в боки. Його не спинити,його не здолати, Він сил набирав навпаки. А блискавка в небі з-за хмари сяйнула, Пронизливий грім […]
Сльозами віск тече з свічі, Туман сіріє за шибками. Вона сидить одна,вночі, На серці кровоточать рани. Вона сидить…І п’є вино, Червоне,з присмаком кохання. А на душі мов все одно, Одна лиш біль,одні страждання… Вона сидить на самоті, Нікуди вже не поспішає. Як далі йти їй по житті? Тепер й сама […]
Напевно, не варто писати тобі листи. Читати уявні твої й поготів не варто. Складаю в шухляду, і знову рахую втрати. Усі — неважливі. Болиш у мені лиш ти. Голодним щуром невідомість шматує дні: За що покарав ти? Навіщо отак покинув? Картається серце: «Я винна… я винна… винна!..» А розум нечутно […]
#1 Відкриваю очі, Сплю ножами, Ті дихання дівочі, Стоять між нами. Як міста і квартали, Зривали з нас, Простирадла вкривали, Голих, без прикрас. Терпіння не гак, Байдужість вражає, Я прийшов просто так, Тебе це вмиляє. Шафа хрустить кістками, Шпалери-оливки, таке, Дим над головами, Світу набридло все. […]
Пройти хотя бы раз По краешку твоей судьбы… (с) Леонид Дербенев Лёгким касаньем солнечных тёплых губ Каждый рассвет ложится в мою копилку. Бойко звеня, заливисто дни бегут. Шепчутся рифмы, стайками вьются пылко. Ты где-то есть… И солнце поёт внутри! Поит меня густым золотистым светом. Пульсом в висках рождается новый ритм. […]
Не говори і замри хоч на мить. Тихше... Ти чуєш, як літо мовчить Там за вікном й бродить зі сном Так невловимо, неначе фантом? Лагідна втома і сонний дурман. Пізно... Підкошує млявий обман. Ось й дрімота... Фішка проста: Ти її хутко впіймай за хвоста. Ніжна знемога і спокій німий Нишком […]
Ты есть мой свет, Мое дыханье. Мой мир, мой вдох Ты мой наставник. Моя ты жизнь, Ты Божий Ангел, Ты мой защитник И охранник. Ты радость послана с небес, Таких как ты не сыщешь в мире! И я горжусь, что рядом ты Такой любимый и родимый !!!
Харківським гнилим запахом, Кохалися димні труби. Удвох цілувались за цехом, Життєвим тремором, люди. Ти збирала мене рудим, Волоссям, на рукаві. Щоб я не казався нудним, Оглянись, ми вже молоді. І не згадуй мене п’яним, Що образи били нестерпно, Не одна ти, незвучно тьмяним, Страждала ображена вперто. Закривались між нами двері, […]
(Весняний натюрморт) Павлові Тичині Весна так безгомонно в’ється монотонно, Весь світ фарбує сонно й світло-срібнотонно, Малює землю пензлем зелено-нетлінно, Руками водить всюди золото-насінно... В повітрі тепер чути світопотепління. Швиденько проростає все першонасіння. Купається у сонці ніжнотонно місто. Дерева вже квітують рясно та барвисто. Одягнені красою білосніжно вишні Махають гілочками, наче […]
Жизнь – театр, а мы в ней актёры. И у каждого роли свои. Мы играем и жизнь наша длится, И не сможем её повторить. Не вернем все что было,поверьте, Нет возврата назад, вопреки: Всех побед, поражений, ненастья, И тревог, и прощений…увы! Изменить можем всё лишь однажды, В нашей пьесе с […]