Вибілена кава,
висвячене серце.
Погляд твій ласкавий
хвилею озветься.
Виважений смуток,
вимкнені вогні.
Душу вклав у руку —
людоньки! — мені!
Очі — мов у біса,
слово — наче мед.
Штори — це завіса,
дихаю вперед.
Юні, як учора.
Звідки ж сивина?
Промені знадвору
танули на нас…