Для голосування необхідно авторизуватись

Белфаст 1972

                               «Яким важким повітрям дихають ці стіни!

                                 Ми стоїмо тут – втомлені й блаженні

                                 І місяцю блаженному овації звучать.»

                                                                           (Вільям Батлер Єйтс)

А ти думав, що каміння ростуть з-під землі,

Що вони живі, як дерева на пагорбах Віклоу,

Але вони просто уламки твоєї країни –

Країни яку в тебе відібрали і сказали,

Що ти тут меншина і нічого не вирішуєш,

А ти звик називати її Ерін або Острів Долі,

Ти занадто звик слухати пісні і думати про минуле,

Дивитися на річку Лаган – непрозору як сама історія,

І казати, що це вода, яка навчить мене віршувати,

Але доведеться, можливо, померти зараз – саме зараз,

Або сказати мовою заліза – це моя країна,

І я не дозволю зневажати її,

Навіть якщо тільки скелі і хвилі

Будуть розмовляти ірландською,

Ти, я, він, вона і все наше плем’я рудоволосе

Відшукало спосіб бути,

І кожен усвідомив, що живе

Він тільки зараз, в цю мить, яка чогось варта

А все інше – паперова абстракція,

Вигадка божевільного поета,

Нехай хтось вибудовує концепції філософії

І пояснює причини і наслідки,

А ми просто ірландці –

Наші вчинки завжди нелогічні.

Хтось колись розкаже про це легенду

А ми просто ось так живемо

Саме тут –

У Белфасті.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій