Для голосування необхідно авторизуватись

Білі вершники, білі коні

                               «Швидкі наші коні 

                                 Могли б позмагатися з вітром!»
                                                                               (Лі Бо) 
Ми сідлаємо коней 
Норовистих, як західний вітер, 
Витривалих, як сосни старезні 
Гір кам’яних і стрімких Лун Шань, 
Нестримних, як хвилі Східного моря, 
Ми сідлаємо коней. 
І мчимо наздогін вихору, 
Летимо над пісками пустелі, 
Над пасмами гір засніжених, 
Над сухостоєм трави Степу, 
Понад хмарами помислів, 
Понад щедрими краплями злив, 
Летимо в нескінченність – 
 Часу нашого темного, 
Простору нашого прозорого. 
Летимо судомно хапаючи 
Повітря буття розріджене, 
У посвистах вітру вчуваємо музику, 
В криках вершників чуємо пісню, 
В іржанні коней – одкровення, 
 В шаленстві пориву – просвітлення. 
Летимо – доки дихаємо,
Летимо – доки думаємо, 
 Летимо – доки живемо. 
Ми – вершники вічні. 
Вічні блукальці.
1

Автор публікації

1 124
Коментарі: 46Публікації: 829Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій