«Настає пора,
Коли зірка Да Хо все нижче…»
(Лі Бо)
В’яне епоха, квіти відходять в ніщо,
Стає минулим весна кольорів і літо,
Велику ріку перетинає жовтий дракон,
Між сторінками пожовклими «Весни і осені»
Вчителя вічності та ритуалу забутого
Побачив суху квітку пу-гун-ін,
Зрозумів, що нині епоха Великої Осені,
Епоха Занепаду
Прийшла в край весни дочасно,
Прийшла в край весни дочасно,
Прийшла в країну квітів,
На землю ніжного лотоса.
На землю ніжного лотоса.
Принесу я офіру вином рисовим
Синім, як наші мрії,
Семи Зіркам Неба.
Збудую великий човен
Кольору темної яшми
І відпливу від берега
Цієї дочасної осені,
І попливу на пошуки
Квітучого білого лотоса
До берегів далеких
Вічновесняного царства У.
Над баштами Тай Юань
Сходить (як завше) Сонце,
Я дочекаюсь, як західний вітер
Відкриє нарешті ворота,
І зацвітуть сто квітів…
Автор публікації
Коментарі: 54Публікації: 1064Реєстрація: 11-04-2020
Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 02.01.2024Титул: Яскравий коментатор